«Гримить» - це вірш вірш І. Франка, що належить до циклу «Веснянки». Вірш був написаний на початку 1880х років. На зміст твору значно вплинули переконання І.Франка у 80-х роках.
Твір складається з двох частин по п'ять строк у кожній, а слово "гримить" формує шосту строку. Основний композиційний прийом, що вживає Франко — паралелізм: він зіставляє грозу - природне явище і явища соціальні.
Серед художніх прицомів, вжитих Франком у вірші — алітерація, а також дві протилежні стилистичні прийоми - епіфора та анафора. Епіфора - це повторення однакових виразів, слів чи сполучень звуків у кінці строф або рядків з метою посилення музичності і виразності вірша, а анафора - це повторення слова або групи слів на початку строф чи фраз.
У вірші автор передчуває весняного пробудження природи, а також революційне оновлення світу. Поезія проникнута також вірою у прекрасне майбутнє народів усього світу. Основна думка вірша — це заклик до боротьби.
Тому що вчителька з дитям його чекали
<span>Шевченко-кріпак належав пану Енгельгарду</span>
1.Аля була лінива.
2.Аля потрапила до країни Недоладії.
3.Аля з кожним днем дізнавалася про щось нове.
4.Аля знайомиться з Недоладьком, Першим Недородником, Недоролем Десятим, Недопопелюшкой, Недоштаньком і Недочеревиком.
5.Алі набридло бути в країні Недоладії.
6.Аля знайшла будинок Недочеревика.
<span>7.Аля повернулася додому.</span>
