Ответ:
Чому ж виникають непорозуміння між найріднішими, найближчими людьми на землі: мамою, батьком, сином, дочкою, дідусем?
Із чим це пов’язане? Чи можна досягти успіху в навчанні, у коханні, у роботі, не розуміючи найближчих, найрідніших людей? Мабуть, ні. Сім’я, діти, робота. Все це починається з любові, з розуміння людей, із розуміння самого себе. Життя, як бумеранг: усе, що посилаєш, - повертається назад до тебе. І перш ніж зробити якийсь крок у житті, зупинися й добре подумай, чи правильно ти робиш, озирнися на людей, які поряд. Минуле, на жаль, поверненню не підлягає, воно належить до історії життя.
Як досягти розуміння у спілкуванні?
1 Нехай ваші питання будуть прозорі.
2 Будьте конкретні.
3 Уникайте повторень.
4 Позбудьтеся частих нагадувань.
5 Уникайте торгу і сварок.
(З інтернету)
Першу таку школу в 988 р. відкрив у Києві Володимир Великий Ще одна школа діяла при Софійському соборі. У 1030 р. Ярослав Мудрий<span> утворив у Новгороді школу, до якої відібрали 300 дітей «учиті книгам». Учителями були священики, підручниками - богослужебні книги, найчастіше - Псалтир.</span>
Квітучий яблуневий сад (опис)<span>Колір яблуні! Колір ніжності весен їй, колір радості весняної, колір весен їй мрії. Іду по стежці, що змійкою в’ється між рідким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивний, квітучий яблуневий сад. От він коштує, щасливий, богатый, розкішний! І легка прохолодь овіває його. Сад спалахнув пінною пожежею переді мною. Біло-рожеві маси квітів. Блакитне прозоре небо… Сад весь наповнений гулом бджіл. Після побачення з кожною квіточкою вони несуть із собою на лапках ніжний пилок і ароматний нектарПраворуч, на повороті до альтанки, яблуня схилилася, схожа на жінку в білій накидці, що махає мені білосніжною рукою. На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, посипана легкою заметіллю ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюстківЦя довга алея веде мене до самого серця саду – у саму гущавину молодих квітучих яблунь. І отут уже губишся, що же з них прекрасніше? Але краса квітучих яблунь не вічна. І сад, начебто розуміючи це, за короткий час прагне показати вся своя пишнота: і звуки, і фарби, і заходиЗ вікна моєї кімнати я дивлюся на сад, і щастя прокидається із мною щоранку. Весь, весь білий! Після темної, непогожої осені й холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не покинули тебе</span>
Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?» Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».