Чи потрібна уява, фантазія, романтика у житті сучасної людини? Звичайно, адже без них життя стане одноманітним, сірим, непривабливим.Уява та фантазія - одна з найважливіших сторін нашого житя.Страшно уявити, щоб було, якби людина не володіла ними. Завдяки уяві кожну хвилину у світі створюється щось нове, цікаве, нестандартне.Романтика без них, як рослина без води(вона загине).А любов загине без романтики.
вибачте,але ви можете подивитися цей мультфільм скороченно
або прочитати твір(якщо є)
Найважливіше в стосунках між людьми - взаємоповага та взаємодопомога в скрутних ситуаціях. Вибираючи собі друга, потрібно бути впевненим в тому, що він не тільки допоможе в біді, а й щиро порадіє разом з тобою в випадку величезного успіху. До того ж, гарні безкорисливі вчинки завжди будуть цінуватися вище за красиву зовнішність, адже ми вибираємо оточення не для того, щоб милуватися ним, а щоб гарно проводити час з хорошими людьми.
Б. Наскільки я знаю, "Лісова пісня" - драма-феєрія, а в "Мартині Борулі" теж все невесело, бо не вдалось-таки старому Борулі дістати титул вільного буржуа
Патріотизм - величний вияв нескінченної
<span>любові до рідного краю. </span>Він, подібно до
любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі
вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм, виховує великих, сильних
людей, які здатні пожертвувати життям
заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в
перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в
безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і
безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу.
Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже
життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному
українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато
людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають
презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає
повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму
починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає
багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а
дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим
вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному
українському місту, де значна частина населення навіть не знає
української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із
різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура
зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких
так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох
українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все
більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!<span> Тоді, коли
кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе
його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до
країни повели б державу вперед. Та не судилося...</span>