<span>Здавна в народі кажуть: яка криниця - такий і господар, який поріг - така й господиня. У цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. І особливо це стосується криниць - цих найевятіших місць. Як тут не згадати прекрасний народний звичай. Майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. Над колодязями зводили всіляких форм дашки. Вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.</span><span>
</span>
1.Дзвоник - підмет,Задзвенів- присудок
2.Сонце - під. , сипле - присуд.
3.Сон,ходить
4.цвіркуни,заливалися
5.Струмочки,біжать
6.Черешеньки,поблискують
7.Вода,тече
8Червона калина,пишаеться
9.Соловейко,зустрічає
10.Листя,зеленіють
11.Пахощі,дурманять
12.Клени,стали
13.Твори,розмовляють
14.Весна,встала,розбудила
<span>1. Його слуги хмари, гори-темниці закривають тебе від мене.
Ми наближались до заклятого місця, відкритої галявини, при вході до яру.
Нечуй-Левицький, один із найвидатніших прозаїків-класиків, у своїх критичних висловах закликав наслідувати мову "сільської баби", але у власній творчості цього майже не робив.
Мені наснився жовтень, золота пора.
(слова, виділені комами, підкресли, то і є прикладки).
2. "</span><span>Тікай, Марічко,...не бійся душко...твій ворог танцює!", - співала флояра.
"Се він про Марічку", -з ляком подумав Іван. - "Ось чого вона зникла".
Палагна сердито обізвалася до мольфара: "Чого вилупив баньки? Не видів?"
"Що ж, іди, Іванку, -покірно обзивалася Марічка. -Така нам доля судилася..."
"Бувай здорова, Ковальова!" -щипав її Іван і пускавсь доганяти.
3. </span><span>Слово може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.
Усе на світі неземними узами -чебрець і сніг, журавку і печаль- єднає мудро благовісна музика.
Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні.
Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі.
Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди, і творимо життя незборне молоде.
Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері, і не знаю краю своєї любові.
4. </span><span>Запізнитися через хуртовину
Звернутися щодо відпустки
Проводити відповідно до наказу
Працювати близько години
о сьомій двадцять
За десять восьма
Без п'ятнадцяти восьма
5
</span>А Сік [с'ік], гіСть,[г'ic'т'], пороСятко, [порос'атко],зуСтріч[зустр'і ч],<span>
Б стеЖці, </span>[стешц'і],проСьба,[проз"ба], Зілля, [з"іл:а],памороЗь[паморос"],<span>
В тИповий,</span>[тиеповией], вИпадок,[випадок], зИма,[зиема], лИце[лиеце],<span>
Г вишеНьці,</span>[вишеин"ц"і], красуНчик, [красун"чик],няНька, [н"ан"ка],Ніс[н"іс],<span>
Д беЗжальний,</span>[беиж:ал"нией], гаЗ,[гас], Золото, [золото],топаЗ[топас],
відповідь Г
6
<span>Г А зараз усі станьте навколо й візьміться за руки.</span>
Нечуй-Левицький збагачує мову твору, використовуючи стильві різновиди мовлення . Для прикладу . можна навести такі дієслівні синоніми: бити: «вхопила з полиці горшка і хрьопнула ним об землю»; «свиснула по купі горшків кочергою»; «Кайдашиха лупила… горшки»; «Мелашка частувала миски…»; кричати: «вони разом верещали, гвалтуали, лаялись»; пищала Кайдашиха…», «мовчала б уже та не гавкала,- кричала Мотря»; «їх лайкаОкремі вирази, а то й цілі діалоги нагадують живу народну розмову, немов підслухану письменником: «Та випийтебо, свахо, більше. Невже оце ви зоставляєте стільки на сльози?» Або: «Це, мабуть, свекрушище тобі наговорило на вербі груші, а на осиці кислиці…» <span>У повісті «Кайдашева сім’я» використано також пісенну творчість. Так, Мотря співає жартівливу народну пісню про свекруху. Лаврін словами пісні звертається до Мелашки: «Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світу». Навіть мовчазний Карпо пригадує слова пісні, коли думає про Мотрю: «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю…» Мати Мелашки, стара Балашиха, розглядаючи свою дочку після розлуки, також говорить словами народної пісні: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в’яла».<span>Нечуй-Левицький використовує і такі види фольклору, як казки та замовляння. Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха - люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем».</span></span>