Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» я вважаю глибоко психологічним твором. Панас Мирний змусив задуматися над однією з найголовніших проблем життя - проблемою вибору. Рано чи пізно вона постає перед кожним. В романі увага спрямована на те,як вирішує цю проблему головний герой - Чіпка Варениченко.
Кожна людина народжується для щастя,радощів. Кожна мати бажає своїй дитині світлої долі. Прагнула до цього і Мотря, мати Чіпки, але всі мрії і сподівання розбивались об камені тогочасної дійсності. Чіпка не може змінити соціальні обставини, наштовхується на байдужість людей, не мириться з цим і прагне відшукати правду і справедливість. Перед ним постійно стоїть проблема вибору: змиритися і «жити як всі, чи піти в житті своїм шляхом. Автор яскраво і захоплююче змальовує Чіпку на протязі всього його життя. Переді мною проходить жахливе , на мою думку, дитинство хлопчика. Бідність,нестатки, непорозуміння з дітьми, але гірше за все те, що і дорослі люди збиткувалися над ним. «Отак жив Чіпка, виростав у голоді та холоді, злиднях та недостачах». Так прикро вражають його маленьку душу слова «безбатченко»,»байстрюк»,»виродок»,»запорток» і в його добрім серці росте озлобленість не тільки на людей, а й на Бога : чому він не покарає лихих, щоб вони не кривдили добрих ? Дід Улас розповів Чіпці про його батька, як знущалися над ним пани, як віддали в солдати . Хлопець болісно переживає кривду цього старого пастуха : « І прокидалась невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала...» Чіпка проймається глибокою ненавистю до панів : « Чому він (батько) їх не вирізав ,не випалив ?» А згодом :» Я йому такого півня пущу ! « Мені здається , що це вже певні життєві позиції . Однак хлопець не тільки ненавидів ,а й любив. Любив казки діда Уласа, бабу Оришку. А ніжне кохання до Галі , яку щиро хотів зробити щасливою. Автор змальовує свого героя людиною, яка любить в житті і в природі все добре, ласкаве, красиве, всім цікавиться .
Працьовитий хлібороб , розумний господар, опора для матері, здатний до всякої справи - таким бачимо Чіпку в подальшому. Внутрішньо я відчуваю, як моя жалість переростає в почуття захоплення його успіхами. У цей час він думав , що знайшов в житті свій ідеал, та не знав, що ще очікує його. Чіпка протестує , бореться , шукає справедливості в житті, але, не знайшовши її, стає «пропащою силою». Він потім деморалізується, заводить дружбу з розбишаками , починає пиячити, ночами «навідується до панської комори», ступає на»слизький шлях». Та на те є істотні причини:судовики обманом відібрали в Чіпки основу основ його існування-землю, після чого перед цією людиною постало оте жахливе: «Йти, куди хочеш». Чіпка тяжко пережив глибоку моральну кризу, зумовлену втратою землі:»...хотів чесно господарювати, а землю відібрали, хотів по правді жити, а правди не було, любив людей, а люди «готові один одного в ложці води утопити».
Та була остання крапля, через яку Чіпка знову пустився у злодійство. Ніщо вже потім не могло його спинити. І його впевненість у тому, що зло треба бороти злом, обернулась злом проти ньго самого.
Це зло привело Чіпку до кривавої різанини на хуторі Хоменків, стала причиною самогубства Галі, а пізніше- смерті матері. Суспільство, в якому жив Чіпка, знищувало його.
Не вміння знайти справжні шляхи боротьби проти гнобителів і кривдників, «крива стежка» бунтарства і перетворили Чіпку на» пропащу силу». Чіпка обрав шлях боротьби, але не розумів, що боротись за правду треба тільки правдою, а неправда породжує ще більше зло.
Цей правдошукач зрозумів-таки, що його «правда» не дотягує до ідеалу. Людина такої сили волі, такий життєлюб, а суспільство, в якому жив, знищило його.
