1) як звати головного персонажа твору?
2) як ти вважаєш, чи правильно вчинила русалка?
3) хто автор твору?
4)яка кульмінація твору?
5) опишіть русалку 5 словами.
<span>Історичні пісні є складовою частиною українського героїчного епосу. У них відображено важливі події історії, змальовано відомих історичних осіб. Основний зміст пісень — боротьба українського народу проти іноземного поневолення за соціальне та національне визволення. Історичні пісні виражають народне розуміння історії, дають оцінку подіям і діяльності відомих діячів. Хронологічно першими творами є пісні про турецько-татарські набіги, про полонення мирного населення та його страждання в неволі. У піснях народ оспівав оборонців вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше вмерти, аніж підкоритися їм. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який, навіть зазнаючи тяжких мук, знаходить спосіб поквитатися з ворогом. </span><span>Картина розправи вже приреченого на смерть Байди зі своїми ворогами приводить до висновку: доки серце б'ється в грудях, треба шукати і знаходити засоби боротьби з ворогом. У пісні стверджується думка, що ніколи не поневолити народ, який обстоює свою волю і незалежність. Розквіту історичні пісні досягли в період народно-визвольної війни 1648—1654 років. У них оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального і національного гноблення, проти польської шляхти та українського панства. У піснях цього періоду засобами символіки передається сила народу: образ повені в пісні «Розлилися круті бережечки», образ хмелю в пісні «Чи не той то хміль». Поетичний образ хмелю уособлював наростання наро</span>дної боротьби проти гнобителів, підкреслював, що запорукою сили Богдана Хмельницького є його тісний зв'язок з народними масами. Народ підтримував Богдана і в піснях прославляв його перемоги. У пісні «Ой Богдане, батьку Хмелю» підкреслено мужні риси характеру народного героя, його талант полководця, силу й відвагу. <span>З найдавніших часів до нас дійшли пісні, які донесли думи й почуття, болі й сподівання людей-трудівників. Пісня — це душа народу, його нев'януча краса.</span><span>
</span>
Доброго дня, Леоніде Івановичу! Мене звати ..... . Мені дуже подобаються Ваші байки. Вони одночасно і повчальні, і смішні. Також вони мають дуже глибокий зміст, викладений коротко, який навчає найголовнішому. Особливо я вподобав(-ла) Вашу байку "Щука". Ми з класом читали її на уроках української літератури, а також вчили напам'ять. Я дуже швидко її вивчив(-ла), адже вона одразу запам'ятовується. Ця байка навчає тому, що судді мають діяти відповідно законів, а не підтримувати зацікавлену у справі особу. Мені здається, що в цій байці засуджуються несправедливість та хабарництво. Також в байці "Щука", на мою думку, засуджується те, коли людина займається тією справою, до якої зовсім не має хисту. Отже, Ваші твори багато чому навчають, а також дуже цікаві. Ваш(-а) читач(-ка), .....
Василь Стус у своїй книжці "Феномен доби"
Маленький Вогник пустував в траві. Він стрибав з одного сухої травинки на іншу, перебирався з одного сухого листочка на інший. У пориві радості обіймав травинки, обіймав листочки, і вони ... тут же згорали в його гарячих обіймах.
Ні травинки, ні листочки не пручалися Огоньку. Вони розуміли, що уникнути своєї долі не можуть, а тому не нарікали. В останню мить, перш ніж розчинитися в полум'я, вони піднімали голови, розправлялися. Вони немов знали, що їх смерть є початок нового життя, життя Огонька.
Вогник поступово набирав силу. З кожною миттю він ставав яскравіше. Незабаром у нього з'явилося і перше велике бажання. Воно було народжене жила в ньому надією. Вогник сподівався, що в майбутньому його чекає яскрава красиве життя. Він ще не бачив її, але чув, як про неї говорили травинки.
Вітерець, який бігав поруч, почув бажання Огонька. Він вирішив допомогти йому, хоча з власного досвіду знав, що гра з вогнем, зазвичай, призводить до сумних наслідків. Але ... навіть це знання не могло змінити характер вітерця. Він став підганяти до Огоньку сухе листя. Він теж включився в гру маленького Огонька.
Вогник був радий, ділитися палкої дружбою з іншими. Він намагався подружитися з листям, але у нього нічого не виходило. Він дружньо обіймав їх, а вони негайно згорали. Вогник був занадто молодий, щоб знати, що дружба теж може спалити, якщо один з друзів тільки приносить себе в жертву.
Вогник ріс. Він уже бачив себе великим вогнем. Він був готовий освітити всі навколо. Він збирався розігнати обступають його темряву. Вогник внутрішньо хотів цього, але не знав, що і як потрібно робити. Поки він тільки здогадувався, що для повного втілення його бажання сухих травинок і листя недостатньо. Внутрішньо він був готовий обійняти не тільки ці травинки і листя, а й сухі гілочки, що валялися неподалік. Він вірив, що зможе запалити і їх. Так, що там гілки! Він зуміє запалити все, що потрапить в його обійми! Справа була за невеликим: хто б дав йому їжу, відповідну його спеку.
Вогник розумів, що дістатися самому до гілок йому не під силу. Ще він розумів, що для стрибка у велику і красиве життя йому потрібна допомога. А ось в те, що це життя неодмінно прийде, він уже вірив.
Віддалік від того місця, де грався Вогник, бігали маленькі дітлахи. Вони теж, як і він, пустували. Як і він, вони поки не були обтяжені життєвими клопотами. Граючи, вони заодно розглядали світ навколо себе. Все нове і незрозуміле тягло їх. Привернув їхню увагу і маленький вогник.
Підбігши до Огоньку, діти стали годувати його сухими гілочками. Вони допомагали вижити новому товаришеві. Світ дорослих ще не погасив у них прагнення допомагати. Допомагаючи, вони все ще отримували задоволення. Вогник теж був радий нежданому появи добровільних помічників. Ще б! Вони перетворювали його бажання в цілком досяжну мету.
Коли хто-небудь з малюків втрачав пильність і прагнув покласти гілочку в саму середину Огонька, той, немов маленьке кошеня, норовив лизнути простягнуту руку. Так він висловлював свою вдячність. Маленький благодійник з нервовим смішком відсмикнути руку. Він не сердився на Вогник. Він відчував, що Вогник надходить так не зі зла.
Зусилля дітей досить скоро перетворили маленький Вогник в невеликий багаттячко. З цього моменту у Огонька, а точніше вже - Багаття, почалося нове життя.