Загальнолюдські цінності завжди були і будуть безумовною необхідністю в житті людини. Саме такі цінності створюють людину і роблять її відмінною від тварини. Існування цих цінностей може бути обумовлено різними причинами. Людина як біологічний вид наділена здатністю абстрактного мислення, тобто вона може замислюватися про сенс свого життя і робити з цього деякі висновки. Наприклад, люди прекрасно розуміють самі по собі і без жодного примусу, що поважати і з терпимістю ставитися до інших людей – це та загальнолюдська цінність, без якої людина просто не зможе існувати. З усього цього з часом виробилися цінності, закріплені в законодавствах багатьох країн, релігійні норми, а також філософські цінності – наприклад, «золоте правило моральності».
Кожна людина хоче доброго і хорошого ставлення до себе, а значить повинна ставитися так само і до оточуючих. Цей принцип точно так само важливий і потрібний у житті людини, як закони і релігійні норми, оскільки він робить життя людини і суспільства більш простим та справедливим.
Твір опис: Криниця у нашому місті
Твір розміщено в шкільний твір-роздум і твір-опис від Tvir в Четверг 14 января
Відома істина: людина може значно довше прожити без їжі, ніж без води. Ковток прозорої джерелиці, із-цілює мандрівників, поновлює сили хліборобам у спе-котливі жнив’яні днини, дарує радість пастухам. Здавна в народі кажуть: яка криниця — такий і господар, який поріг — така й господиня. У цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. І особливо це стосується криниць — цих найевятіших місць. Як тут не згадати прекрасний народний звичай. Майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. Над колодязями зводили всіляких форм дашки. Вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.
З особливим смаком люди оздоблювали і зовнішнє цямриння. Кому доводилося бувати на Прикарпатті, той переконався в багатстві форм опорядження колодязів. Біля кожного обійстя, немов маленькі диво-му-зейчики, стоять криниці з вежами, поверх яких прикріплено флюгер або вирізьблено зображення голуба. На фронгончиках — різноманітні силуети тварин, квітів, краї оздоблено контурною різьбою або художніми розмальовками…
А яка криниця без зелені? Традиційно обіч них висаджують калину. Це дерево не тільки прикрашає місце, але й оберігає воду від спеки. З ранньої весни духмяніють тут квіти, гудуть бджоли, витьохкують солов’ї, а восени на рябчастих гілках багровіють пучки соковитих ягід. У дбайливих господарів обіч колодязя ще й клумба з квітами сусідитиме чи проляже вузький з природного каменю пїшник, стоятиме чепурненька лавка, відерце й полив’яний кухоль. Криниця у нашому місті. Це не тільки господарські зручності, але й висока естетична потреба, свідчення мистецького смаку, фантазії. Вода із семи криниць. Це не лише поетичне порівняння, художній прийом, але й глибока народна пошана до живих джерел.
За українськими повір'ями, мавки не мають душі, але Мавка Лесі Українки отримала її в стражданнях, кохання зробило лісовий дух людиною. За своє добре серце, палке і вірне кохання, за біль і страждання, які вона зазнала через своє почуття, отримала Мавка безсмертну душу
Правда,слово не легке,
О о,яке воно важке.
Робота,також є важким,
О о,воно є не легким.
Фотографії,легке
Емоція,таким також є
Йогурт,це і смакота,але слово важкота
Дажбог, Сварог, и Чорнобог