Мені цікаво було дізнатися як народ ставиться до тих, хто зрадив Україну. І дізналася, що в України багато жителів, хто був за і проти. І в підсумку я зрозуміла, що всі люблять свою батьківщину. Тому що це дорожче всього на світі! І все ж більшість народу за Україну і навіть в планах не було пердавать нашу улюблену країну<span>.</span>
Пояснення:
Метафори: «серденько моє», «очі вкоротили вік», «очі навчились зводить людей».
Епітет: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні».
Повтори: «…очі, очі, очі…».
Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день».
Звертання: «Ви ж мені, очі…».
Жили были люди они мерзли и были одиноки. Было это давно, тогда не было
городов и сел, народ обитал в пещере. Люди сидели каждый сам по себе и
обнимали от холода свои колени, чтоб как то согреться. Одному маленькому
мальчику стало жаль девочку неподалеку, так жаль, что он решил
поделиться своим теплом. А когда он обнял ее и они смогли немного
согреться, оба ребенка захотели чтоб и другим людям стало тепло, но не
хватало им рук, чтоб обнять столько народу. Сжалились боги и сделали
так, что из сердец детей выскочил огонек. Пламя упала на сухие ветки и
получился костер, который помог обогреть всю пещеру и всех жителей. С
тех пор есть в мире огонь. Огонь как чувства человека, может обогреть
множество сердец, быть яркой искрой, а может стать как гнев-буйной
стихией, огромным пламенем.За огнем, как и за чувствами человека нужен
присмотр.
Пісні Марусі чурай відіграли важливу роль у суспільному житті України. Бо і зараз ми можемо їх чути, уявляти як було у більш давні часи. Ми можему уявити як відбувалися події минулого, всі піднесення і занепади, всі революції, кріпацький гніт.
История живет в нашем языке и в песне.Слово нам доносит из глубины веков радости ,надежды ,и горе наших предков. Язык-это душа народа .Ребенок растет ,слышит первую сказку ,первую песню.В её сознание вместе с матерински словом ,входят обычаи народа.(Можешь что то изменить и перевести ,не знаю подойдет или нет)
Вот еще :Усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери.Людина завжди намагалася пояснити світ, який її оточував тому сформувалась міфічна символіка. Український фольклор на язичницькій основі почав розвиватись і досяг розквіту ще задовго до прийняття християнства на Русі.
Завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення самі різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і розмаїтістю. Це прислів'я й приказки, загадки й казки, календарна й сімейно-побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також балади, історичні й ліричні пісні, драматичні добутки, частівки, дитячий фольклор.Усна народна творчість є не тільки коштовним внеском у скарбницю світової культури, але й має важливе пізнавальне й естетическое значення. ми повинні зберігати наш скарб,що б жити і пам'ятати наших предків ,і зрозуміти <span>сенс життя!</span>