На мою думку, все це залежить від людини. Адже хтось хоче вірних друзів, хтось щасливу родину чи багато грошів. Особисто для мене щасливе життя -- це живі та здорові близкі люди. Тому, що вони найрідніші для мене, я їх дуже люблю та поважаю. Якщо вони будуть здорові я буду найщасливішою людиною на землі.
Візьми як доповнення: Що робить людину щасливою? <span>Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. </span> Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Щастя - це відчувати красу рідної природи. <span>Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. </span> <span>Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. </span> <span>На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. </span> <span>І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." </span> <span>Не дай спати ходячому, </span> <span>Серцем замирати </span> <span>І гнилою колодою </span> <span>По світу валятись. </span> <span>А дай жити, серцем жити </span> <span>І людей любити... </span> <span>Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. </span> <span>Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. </span> <span>Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. </span> <span>Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять. </span>
Мета — формувати компетентності: предметні (знання особливостей перебігу російського літературного процесу ХІХ ст.; розуміння значення творчого доробку Ф. М. Достоєвського для розвитку романістики; знання особливостей індивідуального стилю письменника; розуміння філософського змісту роману «Злочин і кара», символізму й поліфонізму твору; аналітичне мислення; культуру мовлення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички спілкування в колективі; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення зрозуміти світ довкола себе: прагнення літературної освіченості; почуття справедливості й гуманізму).
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років Риси характеру Захара Беркута добрий і волелюбний; відвертий і чесний; працьовитий; розсудливий і мужній; витриманий.
Образ Ровени в романі “Айвенго” Вальтера Скотта – втілює найкращі риси представниці англійських жінок свого класу. Вона вірна своєму коханому, в ній поєднані зовнішня та внутрішня краса: почуття гідності, вміння себе поводити
Сашко з Софійкою зупинили прокляття, врятувавши Катрю із її сім'єю. Дід Толя повернувся до сім'ї написавши лист про те, що з цим бізнесом у нього трапився провал у пам'яті і він геть забув про сім'ю. Бабуся сердилася, але коли вона у письмі прочитала, що він, дід Толя, який був сиротою, згадав про те, як його виховувала бездітна, добра Катерина. Оскільки Катерина загинула 50 років тому (а її Софійка з Сашею врятували), бабуся термін "провал у пам'яті" сприйняла буквально і таки пожаліла "склєрозика", як вона зрозуміла.
