Гончарі.
Спочатку не було ніяких слів,
Бо світ мовчав і поглядав здалека
На те, як Головний із гончарів
Ліпив якусь планету замість глека.
(В такій роботі вічність наче мить).
Стомився Він, приліг перепочити,
А час, тим часом, знай собі летить,
Летить і не збивається з орбіти.
А недоліплена планета вже живе
Своїм життям хаОсним і сумлінним,
Щодня видумуючи щось нове
Таке ж хаОсне, суєтне й невпинне.
Але не сплять гончарики малі
І крутять круги босими ногами,
Неначе вісь прадавньої Землі,
Щоб не спинилась десь поміж світами.
І ліплять глеки, кринки, тарілки-
Нехитрий скарб селянського достатку,
І наших душ розбитих черепки
Складають в купку, нам усім на згадку.
<span>І соловейко не співає, коли їсти не має.У кожного солов'я пісня своя.Не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зеленая вітка.Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править.Прирівняв солов'я до зозулі.При соловію і горобець співак.Соловей співає, поки голос має.Соловейко щебече, а баба й собі пробує.Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя.<span>Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.</span></span>
<span><span>Ти</span><span>вранці</span><span>встаєш,</span><span>прибираєш</span><span>постіль,</span><span>вмиваюся,</span><span>снідаю,</span><span>вдягаюся</span><span>і йду</span><span>в</span><span>школу.</span><span>Я</span><span>люблю</span><span>свою</span><span>бабусю і</span><span>допомагаю</span><span>їй</span><span>у всьому.</span><span>Ми разом</span><span>ходимо</span><span>на</span><span>базар</span><span>і</span><span>в</span><span>магазини,</span><span>я</span><span>їй</span><span>несу</span><span>сумки.</span><span>Вдома я</span><span>підмітаю</span><span>і мою</span><span>підлоги,</span><span>виношу</span><span>сміття.</span></span>
Гроза - Називний відмінок бо відповідає на питання хто?що?
Ночі - Родовий відмінок бо відповідає на питання кого? чого?
Різну хмару -грозовицю = о - - о - - о - о - - о - о - о - = о
