0-0- (4 б., 4 зв 2 склади)
Олива о-о-о (5 б, 5 зв 3 склади
Футбол -о--о- (6 б, 6 зв 2 склади
Данило -о-о-о (6 б, 6 зв 3 скл
час -о- (3 б 3 зв 1 склад
Носиться,как курица с яйцом
Сьогодні погожий весняний день. Ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. Я поспішаю додому, поспіхом кидаю портфель і вітаюсь з бабусею:
- Добридень, бабусю (ім я)!
- Добридень, онуку(онучко)! Як справи у школі?
- Все добре. Я піду на вулицю гуляти з друзями.
- А що стосовно уроків? Знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?
- Ні, я швиденько, обіцяю!
- Гаразд.А чи не міг би ти подати мені окуляри? Вони лежать на ооон тій поличці...Бо так хочеться почитати книжку!
Я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.
- Звичайно!Тримай!
- Дякую! Не барися на вулиці.
Радісно цілую бабусю! Як чудово, що вона в мене є!
- А знаєш що? Давай я разом з тобою почитаю?Я не поспішаю.
- Із задоволенням!
Як приємно бути корисним для оточуючих!
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Я твердо можу відповісти на це запитання. Ні, я не згодна з такою точкою зору. Як на мене совість- це те, що є у людини від народження. Але ії дуже легко загубити. Совість, мабуть, найважливіша риса характеру в нас, вона, немов янгол-охоронець, пильнує за нашими вчинками, допомагаючи обрати правильну відповідь на запитання долі. Що ж до грошей, то за них наврядче купиш хоча б милосердя. Гроші спокушають людей, роблять їх злими, жадібними, брехливими, як за них можна купити совість?
Тож мій вердикт такий: совість- це, в якомусь роді, духовний стан, а не акась небуть сукня або каблучка. Її неможливо придбати за гроші. Це те, що дуже легко загубити і дуже важко без цього існувати і залишатися людиною!