Н.в.Сто шістдесят де<span>в'ятий,п'ятдесят восьмий,тридцять четвертий
Р.в.Сто шістдесят дев'ятого,п'ятдесят восьмого,тридцять четвертого
Д.в.Сто шістдесят дев'ятому,п'ятдесят восьмому,тридцять четвертому
О.р.Сто шістдесят восьмим,п'ятдесят восьмим тридцять четвертим
М.в.На сто шістдесят дев'ятому,на п'ятдесят восьмому,на тридцять четвертому</span>
Шкільна родина
Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.
Ти знаєш, що у неї не написане домашнє завдання?
Пахнуть хлібом слова, що мене їх навчила мати.
