Цирцеї.......................
Кожного разу відвідуючи свою бабусю, я допомагаю їй доглядати за свинею Марусею,кицею Ромашкою та курчатами.Та приїхавши до неї в цей раз, я почув, що Ромашки вже два місяці як не стало, зате В Маарусі з*явились дитинчата.Коли я зайшов у загін подивитись на поросят, я побачив серед гладеньких поросят маленького сірого пухнастика, який теж з іншими поросятами годувався молоком Марусі.Я побіг до бабусі з криками, що Маруся народила окрім поросят ще й кошеня,та бабуся мене заспокоїла.Це виявилось кошеня зникнувшої Ромашки.А свинка Маруся Пушка всиновила і годує молоком, як і своїх дитинчат.
-Мама є мама.-дивно сказала бабуся.
1)<span> Вказували на це старі, зеленим мохом порослі стріхи, втоптані вулиці, стара церковця і чималий цвинтар із дерев'яними, почорнілими від старости похиленими хрестами.
2) </span> Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені огородами та садками<span>. в мене тільки дві речення
</span>
У п`єсі «Наталка Полтавка»<span> в сатиричному плані подано </span>образи возного й виборного<span>. Возний — дрібний урядовець, що «помазався паном», «юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить!» З цинічною відвертістю виправдовує він хабарництво, несправедливість, які панували в тогочасному суспільстві. Вовча мораль возного найвиразніше проступає в його пісні «Всякому городу нрав і права...» Возний проповідує огидну мораль здирників і гнобителі: </span>
<span>Всякий, хто вище, той нижчого гне, — </span>
<span>Дужий безсильного давить і жме, </span>
<span>Бідний багатого певний слуга, </span>
<span>Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. </span>
<span>Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показує способи його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини. </span>
<span>Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху». </span>
У творчості Василя Симоненка описано основні загальнолюдські цінності. Він пише про те, що кожна людина є особистістю, має право на життя, любов та творчий розвиток. Потрібно творити нові звершення, відкривати невідоме. Також, він описує любов до рідного, до матері та Батьківщини. Підбираючи художні засоби, він передає нам суть творів у завуальованій формі. Хоча пише про дійсні моральні речі, які є загальнолюдськими цінностями.
Чим змогла, тим допомогла)))
