У п`єсі «Наталка Полтавка»<span> в сатиричному плані подано </span>образи возного й виборного<span>. Возний — дрібний урядовець, що «помазався паном», «юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить!» З цинічною відвертістю виправдовує він хабарництво, несправедливість, які панували в тогочасному суспільстві. Вовча мораль возного найвиразніше проступає в його пісні «Всякому городу нрав і права...» Возний проповідує огидну мораль здирників і гнобителі: </span> <span>Всякий, хто вище, той нижчого гне, — </span> <span>Дужий безсильного давить і жме, </span> <span>Бідний багатого певний слуга, </span> <span>Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. </span>
<span>Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показує способи його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини. </span> <span>Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху». </span>
Народ Шевченка не забуває i нiколи не забуде Поезії великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка - були написані більше сторіччя тому. Це дуже великий проміжок часу - багатьох письменників, що жили в ті часи, вже забули. Але не Кобзаря. Він назавжди залишиться у народній пам'яті, бо він сам вийшов з народу, писав для народу і у своїх поезіях виражав чаяння свого народу. Книги Шевченка видаються великими тиражами; їх читають і перечитують. По всій країні стоять пам'ятники Шевченку, і дуже часто там можна побачити живі квіти. Його ім'ям називають школи, вулиці і навіть населені пункти. Шевченківські поезії читають дітям у дитсадку, школярам у школах. Дев'ятого березні - в день народження Кобзаря - по всій країні проходять урочисті заходи. Пам'ятає свого Кобзаря народ і буде пам'ятати - і через сто років, і через триста, і завжди.
Тема: віра в майбутнє своєї нації. ідея революції: заклик єднатися, щирою працею вiдродити матiр-вiтчизну. жанр:вірш-алегорія <span>основна думка: боротьба українського народу за свої соціальні й національні права. віршований розмір:ямб.</span>