У кожного народу на землі є свої казки. Здавна вони мали велике значення для людей. Адже казки – це не просто забавні або повчальні, страшні або сумні вигадані історії. Насправді в цих, на перший погляд, простих оповіданнях укладена глибока народна мудрість, подання людини про світ і свій народ, про добро й зло, справедливості й безчесті. Раніше казки передавалися з вуст у вуста, від покоління до покоління. Вони були хоронителями не тільки тисячолітніх знань, але й соковитої, яскравої народної мови
Згодом багато народних казок були записані, завдяки чому ми й знаємо їх сьогодні. Вони також лягли в основу багатьох літературних казок, створених різними письменниками. Наприклад, А. С. Пушкін черпав найбагатший матеріал для своїх дивно гарних і цікавих добутків у власному дитинстві, коли він був ще хлопчиком Сашком і заслухувався незліченними казковими історіями, які розповідала йому нянька Орися Родіонівна. Казки – наші добрі й мудрі вчителі, які завжди поруч.
Аля - добра дівчинка яка часто забуває проте що має зробити тому за її 100 не дороблених справ вона попала до країни (тут назва країни)
<em>Я не можу сказати ,що всі епізоди мені сподобались ,але найкращий епізод ,коли Толя приніс маленьких жабенят і поклав собі під язик, щоб вони не повискакували.Коли вчитель пройшов мимо Толі і його друзів, то друзі привітались , а Толик ні. Він здався вчителеві дуже дивним і той спитав чи не захворів хлопець. І Коли язик Толика втративши пружність ,згорнувся ганчіркою і жабенята пострибали по роті , він не витримав і ковтнув їх разом з слиною.</em>
Ты по Укарианка я белыйрос
«Він топтав свою осібну стежку по життю, відлякуючи від себе всяку людську симпатію».
