Коли козаки йшли на бій.То вони співали народні пісні і це їм допомагало в бою.Це у них була таяк молитва
Пропоную охарактеризувати образи Вітьки<span> Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий спосіб:
</span>
Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років
закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим
чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і
рвучкий». В образі цього хлопця
вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька
цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього
він є чудовим та вірним другом.
<span> Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і
флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість.
Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові
освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною
людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і
ковтав їх десятками. </span>Міг терпляче
лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом,
всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки
носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та
приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята,
такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у
неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба
ж було тобі отак відчайдушно закохатися
у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива
та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого
чаплівського хлопця!». Улітку
підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української
дівчини.
На літніх канікулах Андрій і Петро поїхали у гості до бабусі у село . Вони давно мріяли сходити до річки , погуляти у бабусиному садку , порозважатись та поїздити на тракторі діда Максима .У селі пахло свіжістю весни , п'янким ароматом хмелю і тонким , ледь відчутним запахом кульбаб . У стріхах збудували ластівки гнізда і пташенята співали на все село , їх щебет обплутував слух і зачаровував хлопців. Все було чудове і цікаве , зовсім не так , як у місті .
Ніжний ранковий промінь пробудив хлоп'ят , і вони помчали на кухню , де їх чекала бабуся . Поснідавши друзі вирішили піти до річки . Дідусь їм розповідав , що біля річки захований скарб , який ніхто не відшукав . За легендою - цей скарб заховали козаки від султана . І Петрику було дуже цікаво - який цей скарб ?
Взявши мотики хлопці вирушили в подорож . Легкий ранковий туман обіймав річку , яка спала під ранішнім сонцем . Свіжий вітерець розвівав ранкову прохолоду . Хлопці стомились і сіли відпочити .Раптом Андрійко побачив на березі річки камінь . Підійшовши блище вони побачили на ньому надпис . Хлопці зраділи такою знахідкою і намагались підняти камінь . Але він був надто важкий .
Шукачі скарбів спробували відкопати загадковий камінь , який причаїв невідому таємницю . У селі ніхто не знав звідки цей камінь , і хто його туди поклав ...
Відкопавши камінь , хлопці побачили скриньку . Вона була міцно скована трьома замками . Андрій взяв неї і поніс до дідуся .
Відкривши скриньку , всі побачили дивовижні прикраси з золота .Хлопці не могли натішитись своєю знахідкою , і вирішили віддати свій скарб в історичний музей .
Приїхавши до школи , Андрій і Петро розповідали усім друзям про свої неймовірні пригоди у селі і про давній скарб козаків , давно забутий на березі річки .
Він показує малим,що не варто віростати такими як хазяїни Мишки;
Дорослим- Бо краще ділитись добром якщо воно є, інакше воно обернеться проти тебе;
(мені за цю відповідь 11 балів на уроці).
Фантастичне корали за допомогою яких Софійка могла потрапити у минуле та стати там невидимою,шкаф який видправляв у минуле.Реальне Софійка ходила у школу спілкувалася з Сашком.