1 хоробрий мисливець
2 велика честь для стрільця
3 голод у городищі
4 смілива дружина мисливця
5 полювання на вепра
6 гнів перуна
а потім узяв зі скрині материну нову білу свиту, ну вот что он взял, материнскую новую белую свиту.
Колись ще за давніх давен родився у сім'ї хлопець по імені Максим .Ще з народження він проявляв неабиякий інтерес до військової справи.також одного разу він будучи у віці 1 року розігнав стальну шаблю яку викував його батько.Звістка про небачану силу хлопця розлетілася по всьому селі . Невдовзі усі його почали називати Залізня
Тема: зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям. Ідея: оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов.
Метафори: кадильниці світань; музика беріз; вечір пахне м’ятою; Риторичні оклики: Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя! Кохання — всепоглинаюче, всеохоплююче почуття. «Недумано, негадано» — ідилія нерозривного кохання та страждання за майбутнє.
Сьогодні, на мою думку,
образ Роксолани є дуже актуальним для нашого суспільства. Мабуть, серед
моїх співвітчизників не знайдеться жодного, хто б залишився байдужим
до цього образу, бо в ньому сконцентровані всі найкращі риси людини,
що, опинившись у важких умовах, бажає відстояти свою гідність. Для
кожної сучасної жінки Роксолана, крім того, стала ще й символом
боротьби за власну особистість, неповторність, за право називатися
дочкою своєї землі.
Мені навіть важко словами передати захоплення й пошану, що їх
викликав у моїй душі образ героїні Загребельного. Я водночас відчула
вдячність і за те, що вона уславила в історії ім'я української жінки, і
за те, що своїм прикладом вчить найвищим якостям людської особистості,
і за те, що примушує замислитися над власним характером. Знаю, що
назавжди залишиться Роксолана поруч зі мною і я буду разом із нею
долати свої життєві випробування, перемагаючи їх на шляху до щастя.
Бо не вірити їй - не можна: "...Я з вами ітиму, я вірна і сильна. Я
вам поможу у печалі і скруті. Що знала я, діти, про ваші шляхи? Та
серце говорить (а серце правдиве), що доля судилась вам, діти,
предивна, і буде щасливим великий похід. Я з вами - крізь терни до зір
золотих - ітиму повік, бо не зможу не йти. Дійдемо - так серце мені
промовляє. А серце все знає".
<span>
<span>
</span></span>