Чумацькі пісні це вид суспільно побутових
а художні засоби суспільно-побутових
епітети
персоніфікації
порівняння
повтори
пестливі слова
Ответить: Не знаю що вийде але тримай.
Нещодавно я прочитав(ла) твір О. Довженка "Ніч перед боєм". Спочатку мені було складно зрозуміти, які емоції викликав у мене цей твір. Але згодом перечитавши його зміг(огла) розрізнити подив і трохи сум у середині себе. Подив викликало у мене відношення двух дідусів-перевізників, а сум поведінка солдатів. По-перше дідусі відчайдушно соромилися хлопців і це було трохи дивно. Ці двоє вдавали наче молодих солдатів не було з ними у човні, але при цьому дали їм шанс вибратися навіть ціною своєї смерті. Оскільки вкінці загарбники потонули разом з дідами поки перепливали озеро, звісно по вині цих двох. По-друге мене засмутило те, що солдати просто втекли і те, що вони намагалися знайти собі виправдання. Адже все, що казали діди правда. Також мене здивував і трошки ощасливив кінець твору ніч перед боєм. Один з молодих солдатів був знайомий з дідом і він був у групі з головним героєм твору. Розповідаючи так зрадів коли довідався про це, що навіть мені стало радісно. Але несподіванкою стала смерть двух сивих героїв. Та попри це цей твір я надовго запам'ятаю.
Свари похвали нужно самой писать напиши мне я тебе и напишу
<u> Символ чайки в усній народній творчості:
</u>
Чайка - це гарна біла птаха, що проживає поряд із берегами. В українській літературі, зокрема у народній творчості, образ цієї пташки є досить популярним. Найчастіше у фольклорі жінка перетворюється на чайку після смерті свого коханого чоловіка. Також інколи ця птаха є символом матері, що народила дітей при битій дорозі, тому вони заздалегідь приречені на важку долю разом із нею.
Згадаймо популярну та досить сумну пісню "Ой горе тій чайці:
Чайка скиглить, літаючи,
мов над дітьми плаче,
що то видно, що то чутно
на степу козачім.
Мабуть, на те, що образ чайки є таким трагічним, вплинув особливий крик цих птахів, який нагадує людям страшні муки та ридання.
<span>Хома і Пилип, вилізши з налитох щедрою літньою зливою ковбані, уляглися на теплій землі, підставили замурзані животи під ласкаве сонечко. Уляглися і почали мріяти. «От би знайти діамант» — обізвався «археолог» Пилип. «Або й два!» — палко підтримав приятеля Хома.На пошуки того дорогоцінного каменя й вирушили Хома і Пилип, та їхні товариші. Хоч вони не знайшли діаманта, зате побували в багатьох цікавих місцях лісостепового краю,пережили чимало пригод.</span>