Вибирати не можна тільки Батьківщину Кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина - де краще. Кажуть, що Батьківщина там, де м'якіший хліб... В. Коротич І їдуть люди часом за кордон - за кращою долею та за грошима. Але ж іще Шевченко писав: Немає в світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину... ("І мертвим, і живим...") Може, й не дуже весело зараз в Україні, але покинути її - те саме, що покинути рідну матір через те що вона, мовляв, хвора. Не вибирають люди матір, не можна вибрати й Баьківщину, як це прекрасно сказав у своєму вірші В. Симоненко. Коли М. Рильський у справах був змушений деякий час жити в Парижі, серце його линуло додому: "Тужу за вами, солов'ї Вкраїни!". Часом тільки на чужині людина починає розуміти, що для неї означає рідний край. ...цілували Пил київскої землі канадці, Які недавно ще Українцями звались. (В. Коротич) Ні, не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти - Людина. Тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. І сьогодні, як за часів Тараса Шевченка ...Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Між ярами, над ставами Верби зеленіють. І як за часів Лесі Українки "коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі". Такий само чесний, працьовитий, волелюбний народ живе на українській землі, чиєї "правди сила ніким звойована ще не була" (П. Тичина). Звучить вільно наша солов'їна мова. Ти сьогодні зазвучало, Як початок, як начало, Як озброєння всім видне, Слово наше рідне. (П. Тичина). Зазвучало слово безсмертної народної мови, якої можна навчатися У трави - веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (А. Малишко). Інакше кажучи, мови, якої можна вчитися у всього, що зветься рідним краєм - Україною. Не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжні сини свого народу любили неньку-Україну. Кров'ю обкипіла вся наша давнина, Кров'ю затопила долю Україна (Леся Українка) Багато скрутних часів зазнала вона протягом своєї героїчної і трагіч-ної історії. Знала поневолення і війни, та знову і знову ставав на її захист України народ, нищив ворогів і відбудовував міста і села, бо любили справжні українці свою Батьківщину попри все. Для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба не співати п'яними голосами "Ще не вмерла...", а потім тікати за кордон, щоб "тинятись по чужбинах, аж доки дідько всіх не забере" (В. Симоненко). І не обвинувачувати у своїх негараздах інші народи - ніколи цього не робив такий беззаперечний патріот, як Тарас Шевченко, або О. Гончар, що казав: "Ми поважаємо патріотизм кожної нації, бо ми самі патріоти". Треба бути відданим їй серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. Кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок. Головне, пам'ятати "яких батьків ми діти" і любити Батьківщину більше, ніж власний добробут. Тому я хочу повторити слова В. Сосюри: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову І мову її солов'їну. <span>Всією душею бажаю: живи, Україно, квітни, мужня моя красуне, Україна-пісня, Україна-воїн, Україна-трудівниця!</span>
Українське слово-скарб.А українську пісню можна вважати скарбницею.Взагалі по пісні можна дізнатися багато з історії тієї ,чи іншої країни.В українських піснях оспівується любов до праці та волі.Волелюбні українці також використовували сатиру в своїх фольклорних творіннях,висміювалися:жадність,зверхність,брехливість,любов до влади та нахабство.Завдяки цим пісням люди духовно виховувалися,знали,що погано,а що навпаки оцінять в соціумі.Українські народні пісні неначе спів соловейка,такі мелодичні та ласкаві,іноді складається таке враження неначе рідна ненька наспівує тобі цю неповторну мелодію.Українська мова визнана наймелодичнішою мовою після Італійської і не дарма.Пісня-це душа українського народу.
Василь бідний селянський парубок, наречений Марусі,сирота , працює свитником у місті.Він розумний , гарний,працьовитий і релігійний. Маруся головна героїня, донька Наума Дрота,висока , прямесенька, як стрілочка,чорнявенька,очиці ,як тернові ягідки,бро-воньки , як на шнурочку, личком червона , як панська рожа,що у саду цвіте.
<span>Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко) – визначний український гуморист, представник сатиричної літератури, автор багатьох гуморесок і фейлетонів. Під його гостре перо потрапляли підлабузники, хабарники, п’яниці, винищувачі природи. Найкращі гуморески та усмішки Остапа Вишні було перекладено багатьма мовами, а сам письменник перекладав українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, М. Твена. У процесі натхненної праці народився створений Остапом Вишнею новий жанр – усмішка.</span>У письменника дуже гарні, повчальні, змістовні твори, які вносять у наші життя промінчик яскравого сонця. Візьмімо, наприклад, гумористичне оповідання «Зенітка», в якому письменник підносить тему мужності й нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Головний герой твору – дід Свирид – у загальнонародну справу розгрому німецько-фашистських загарбників робить і свій посильний внесок. Про свій героїчний подвиг у воєнні роки він розповідає зі стриманим гумором і має велику ненависть до фашистів.<span>Остап Вишня зіставляє героїчні й побутові риси вдачі головного героя «Зенітки». Комічні «страженія» з покійною дружиною Лукеркою: «Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинці, будемо биті. Давай згутуємось у військове соєдіненіє, бо інакше розгром. Перемеле живу силу і техніку!»</span>«Мисливські усмішки» посідають значне місце у творчості Остапа Вишні. Письменник любовно створює високохудожні картини рідної природи, виражає шире захоплення нею, розкриває її могутність і красу. Він вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами…<span>Твори Остапа Вишні перебувають в єдності з народною творчістю, і через це вони такі популярні й досі.</span>
Ми не раз замислювалися яка же у нас ціність більшість із нас напевно думає що це гроші, розкішне життя ну звісно це теж добре але не так як життя. Давайте подумаємо чому саме життя? Жаття це дуже добре бо без життя у нас вже не буде якоїсь цілі в житті так само як і здоров'я ось давайте подумаємо чи зможемо ми зберегти здоров'я чи купити його чи повернути а ось тут вже у нас виникають труднощі бо ми вже розуміє що життя не вічне так як і життя наших близьких. Чому саме близьких? Тому що це ще одна ціність нашого життя це частинка нас вони нас виховали застерігали тому ми теж маємо їх берегти і розуміти їх що вони нам нічгого поганого не хочуть.