Ответ:
Повість «Маруся» Г. Ф. Квітки-Основ`яненка – чудовий твір, у якому уславлюється сила справжнього кохання.
В основі сюжету повісті лежить історія нещасного кохання заможної селянської дівчини Марусі та бідного хлопця Василя. З першого погляду, з першої зустрічі хлопець і дівчина зрозуміли, що закохалися одне в одного. Та в їхні почуття не повірив батько Марусі, і саме це стало на заваді їхньому щастю. Але, не дивлячись на заборони, вони таємно зустрічалися, весь час думали одне про одного. На мою думку, цього достатньо, щоб упевнитися в тому, що їхнє кохання було справжнім.
Та як же не згадати трагічний фінал повісті. На мою думку, головною причиною смерті Василя була його туга за коханою. Вона загинула, а хлопець не зміг жити без неї. Ось яке воно, справжнє кохання – не усвідомлювати, не мислити себе без своєї коханої людини!
Трагедія В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта» увійшла в історію літератури як гімн справжньому коханню, як доказ того, що воно існує… На жаль, Ромео та Джульєтті також не судилося бути разом. І вони вирішили, що краще померти, ніж розлучитися.
Мені здається, що ці два твори дійсно схожі. Адже в обох ми бачимо змалювання чистого справжнього почуття. Молоді люди закоані одне в одного до безтями, ладні на все заради цього кохання… Але в «Марусі» присутній вияв менталітету українського народу – глибока віра в Бога, яка виключає самогубство. Саме через це Василь присвячує себе служінню Богу, прагнучи спокутувати свою провину, а не намагається накласти на себе руки.
Я вважаю, що в нашому сьогоднішньому житті, на жаль, рідко зустрінеш справжнє кохання
