Найвидатнішою пам'яткою літератури Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім». Сюжетний зміст «Слова...» — змалювання походу князя Ігоря Святославовича проти половців 1185 року, що був одним з епізодів тривалої боротьби проти степових кочівників.
Про цей похід розповідають також і літописи, додаючи подробиці, яких бракує в поемі. Але, як справжній художній твір, «Слово о полку Ігоревім» вирізняється тим, що не просто розповідає про перебіг подій походу, а має чітку, продуману побудову, що дозволяє невідомому авторові передати головну ідею і висловити власне ставлення до фактів. Він обмірковує цю ідею ще у вступі, а пізніше відверто звертається до найсильніших володарів Руської землі із закликом об'єднатися.
Оборона Руської землі від половців була важливим завданням ХІ-ХП століть. Але вирішити його князі не змогли, і не тому, що їм бракувало хоробрості, а тому, що не було між ними узгодженості в діях. Доля князя Ігоря, центральної постаті «Слова...», є чудовою ілюстрацією цього твердження.
Вооооооооооооооооооооооооооот
Одного разу високо в горах з скелі почало пробиватися джерельце, це був маленький Струмочок. Він потрохи збирав у собі водичку з джерельця. Невдовзі до нього підлетіла весняна пташка яка прилетіла з теплих країв і попросила :"чи можна в тебе струмочку попити води?" він згодився і та в подяку сказала:" дякую тобі за твою доброту, бажаю тобі стати великою річкою і мати витік прямо до океану!" Струмочок звісно поцікавився що таке океан, а та відповіла, що за десять днів і дев'ять ночей польоту у небі є океан, де безмежна кількість води і безкраї далечини і неймовірні глибини, до нього витікають всі річки. "А чому вони витікають до нього" поцікавився струмочок? " Всі річки рано чи пізно з гори стікають все нижче і нижче. Від її лиш залежить чи витече вона в океан і буде жити та живитися від нього, чи впреться в камінь і з часом всохне". З уважністю слухав струмочок пташку, подякував за науку і полетіла вона далі.
З часом струмочок набрав достатньо води, щоб потекти далі і відправився в подорож.Після довгих тижнів утворення свого нового шляху струмочок нарешті зустрів іншого струмочка більш гордого і лінивого , а згодом і ще одного, природолюбного. Вирішили вони текти разом і продовжували так не один тиждень. Згодом лінивий сказав:" Все, з мене досить, не хочу більш робити собі новий шлях" і залишився на місці а згодом всох. Потекли собі далі ті два струмочки. Текли-текли і зустріли прекрасний природний пейзаж і природолюбний струмочок вирішив залишитись на місці і став озером, що йому через деякий час ставало все самотніше. Потік струмочок сам. І через місяці труду він вийшов до океану і розширився і став великою річкою і утворював він і озера і ще більше річок від себе. Тож пізніш він зрозумів що нехай перший час віддати себе роботі і потім по справжньому насолодитись результатом, ніж покинути її на півшляху і втратити все.