Люба -подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна
1. Образи дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на три типи:а) образи осіб, що виступають у творі як об'єкти розповіді (герої, про яких розповідають). Цей тип образу традиційно позначають терміном персонале;б) образи осіб, що виступають у творі як суб'єкти розповіді (герої, які розповідають). Більшість літературознавців позначають цей тип образу терміном оповідач (= рос: повествователь);в) образи осіб, що виступають у творі як суб'єкти розповіді й водночас як її об'єкти (герої, що є учасниками тих подій, про які вони розповідають). Цей змішаний тип образу, в якому оповідач виступає і як персонаж, звичайно позначають терміном розповідач (= рос: рассказчик). До особливого типу розповідача відносять специфічні образи героїв-розповідачів ліричних творів, яких називають ліричними героями.2. Образ творця твору, суб'єкта зображення (що вбирає в себе як суб'єктів, так і об'єкти розповіді, а також і всі інші образи твору) найдоречніше назвати образом автора.3. Образ адресата твору, суб'єкта адресації зображення звичайно називають образом читача.4. Образ природного оточення прийнято називати пейзажем.<span>5. Образ речового оточення прийнято називати інтер'єром.</span>
Ответ:
Епітети: жартом злим; гостра, злобна епіграма, безпощадній зброї; давню гордість.
Метафори: «упаду собі на лихо», «зброї сміху... піддаватись».
Риторичне запитання: «Що болить?»
Персоніфікація: «біль доходив», «зірватись має ...епіграма».
Антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».
Объяснение:
Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
Тема історичних подій в Україні, зокрема козаччини та гайдамаччина, пронизують усю творчість Пантелеймона Куліша. Цей талановитий письменник висвітлює козацьке життя, історичні передумови виникнення козацтва як суспільно-політичної організації, явище гайдамаччини дуже детально та виважено. Цікаво, що його ставлення протягом творчого шляху змінюється кардинально - від захоплено-позитивного до критично-осудливого.Так у романтично-патріотичному ключі написаний твір «Січові гості». У ньому йдеться про відвагу та історію виникнення гайдамацького руху. «Січові гості» за жанром є оповіддю. Сюжет представляю собою розповідь-спогад старого козака про своє життя в контексті історичних подій. Ця розповідь має підґрунтя в реальному житті. Вперше Пантелеймон Куліш почув подібні спогади від поляка, що брав участь у походів проти гайдамаків. В своєму перекладі Куліш перетворив поляка на козака з багатим та суперечливим минулим, який наприкінці свого життя переосмислює свою життєву позицію та стає справжнім свідомим українцем. Цікавим моментом є також той факт, що Куліш зобразив гайдамаків у позитивному руслі, окреслюючи їхню роль, як борців проти пригнічення народу шляхтичами, тоді як в польському варіанті вони виступали в якості розбійників.Старий описує декілька збройних протистоянь, у яких сам брав участь, і поступово можна простежити формування його ставлення до гайдамацького руху. Крім того, оповідь рясніє цікавим зображенням шляхти, євреїв та їхнього характеру життя. Польська шляхта зображується лінивою, ні на що не здатною та жадібною, євреї – підступними ненависниками українського народу.Проблематика оповіді торкається суперечливої за оцінками ролі гайдамаків в суспільно-політичному контексті. Треба зауважити, що сам Пантелеймон Куліш відзначає неоднозначність ролі гайдамаків в житті України, і згодом його оцінка їхньої діяльності змінюється на негативну. Однак, Козаччина та гайдамаччина є невід’ємними сторінками української історії та заслуговують на належне вивчення, а твір «Січові гості» дуже добре ілюструє цей рух.
План:<span>1. Дитинство старого козака
2. Образ життя шляхти того часу
3. Історичні передумови виникнення гайдамаків
4. Бойові перемоги козаків
5. Участь козака у походах проти гайдамак
6. Висновки козака та його ставлення до гайдамаків</span>