1) Знайомство з героями твору
2) Мрія Олени про навчання. Виклик суспільству
3) Однодумець. Зустріч із Стефаном Лієвичем. Кохання з першого погляду.
4) Смерть Лієвича. Безлад у родині Олени.
5) Олена не хоче виходити заміж за нелюба. Порада Маргарети
6) Нещастя у родині - смерть Германа, переїзд до села.
7) Пройшло 4 роки. Олена управляе господраством.
8) Знайомство Олени з Лісничим
9) Згода вийти заміж за розрахунком з Фельсом
10) Олена в останнє перечитує листи від коханого Стефана.
11) Олена виходить заміж.
Перший переклад байки Мацуо Басьо - більш привабливий для "людського ока", бо має певні літературні перевороти, які дають нам відчути - атмосферу і ситуативність навколишнього середовища, насамперед з участю перекладача і його кругозору.
В другому перекладі від Івана Бондаренка, ми вже не бачимо літературного округлення речей і подій, а саме - повний і дослівний переклад, завдяки якому можна відчути справжній сенс і думки митця. Такі переклади хайку частіше зустрічаються у формі білого вірша.
Ответ:
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Про сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Объяснение:
1) Распутин писал, что в детстве он страдал нехваткой крови в организме и он тоже играл на деньги и учился в школе в военное время в другом городе от семьи. Поэтому этот рассказ называется- автобиографический.2) Потому что автор знал, что жизнь мальчика похожа на его и не решился дать этому герою своё имя, а оставил его безымянным.3)Он использует эпитеты, сравнения.Они сидели и Лидия Михайловна с угрюмым выражением смотрела на избитого, всего в старой, рваной одежде мальчика. Сам же он не хотел смотреть на учителя, всю красивую, с немного косыми глазами и лет 25-пяти и лишь отводил взгляд, делая виноватый вид. Лидия Михайловна не хотела сердиться на мальчишку, а лишь хотела с ним поговорить.
