Кольорові миші красиве справедливе чуйне повчає допомагає розвеселяє і раптом нявкнув кольоровий кіт кольорові миші
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки - викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім'ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».
Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «.... в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
<span>Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв!</span>
Так. Тому, що вільна людина не від кого не залежить, значить ніхто не відповідає за її вчинки. Тільки вона сама.
Михайло Стельмах — самобутній талант. Його творчість відзначається вмінням тонко проникати в психологію людини. Це зумовлено ще й тим, що М. Стельмах був учителем-словесником, тому з такою правдивістю змальовані в його творах діти.
<span>Михайлик — головний герой повісті М. Стельмаха "Щедрий вечір". Він росте в сім'ї Панаса Дем'яновича гарною, чемною, доброю дитиною. Хлопчик бачить світ крізь призму казок, які розповідала йому бабуся. Він любить природу в усьому її розмаїтті: зорі у високому небі, любить перепілку вжиті й стук дятла, запах жита. Дуже радіє хлопчик приходу весни, літа, бо допомагатиме батькам, пастиме Обмінну на паші в лісі. А жати жито справжнім серпом! По-дорослому! Автор передає почуття хлопчика при посвяченні батьками в женці як вікову хліборобську традицію. Михайлик старанно працює, не відчуваючи втоми, до найурочистішої хвилини, до першого снопа, який на свят — вечорі стоятиме на найпочеснішому місці в хаті — на покуті. </span>
<span>Хлопчик дуже любив тварин. Його друзями були й качка крива, і пес Рябко, і стара кобила Обмінна. Якось батько хотів продати Обмінну, то у хлопчини на душі "так стало важко, що й не кажіть". Тому й на ярмарку таку характеристику покупцеві дав, що той аж здивувався. Але все-таки довелося продати тварину. </span>
<span>Найкращим другом Михайлика була Люба. Хлопчик уміє товаришувати, ніколи не дозволить собі скривдити дівчину. Вони разом і в лісі, й на ковзанці. Дуже полюбляв хлопчик читати книжки, які купляв у хитрого Юхима. А коли записали у справжню бібліотеку, то це для Михайлика стало найурочистішою подією. </span>
<span>Автор змалював утворі народний обряд — свят — вечір. Хлопчина всотує оті примовляння батька на "хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі" й вірить, що "настане той час, коли господар на току буде зорі віяти, господиня в хаті золото трясти, а сиві срібнорогі воли потягнуть за собою срібні плуги". </span>
<span>Михайло Стельмах легко входить у світ дитячих мрій, фантазій. Це робить його твори цікавими й виховальними. Бо в кожному Михайликовому вчинку відкриття чогось нового, захоплюючого. Все це свідчення непересічного таланту М. Стельмаха — неперевершеного знавця дитячих душ. </span>
