різнокольорові метелики та бджоли літали над пахучими квітами, збираючи нектар
Олена з її кращою подругою Лесею трішки запізнилися до школи
Костя допомагав своему братові зробити домашне завдання, тому ліг пізно
надеюсь я помогла
Головні герої повісті Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» два хлопчика, які живуть у селищі Васюківка - Ява Рень і Павлуша Завгородній - бешкетники, фантазери і порушники дисципліни.
У Яви руде волосся, а обличчя густо вкрите веснянками. Ява енергійний і відчайдушний, саме він є ініціатором геніальних ідей: то метро під Васюківки прокласти, то влаштувати бій биків, то побудувати підводний човен.
У нього унікальне і незвичайне ім'я Ява. Насправді його звуть Іван, але коли він був маленький, і його запитували, як тебе звати, то він говорив, Ява, а останні букви ковтав, так його в селі й прозвали Ява.
Павлуша - кращий друг Яви. Він більш урівноважений і спокійний хлопчик, любить малювати, мріє стати льотчиком, але не менше Яви любить різноманітні пригоди і таємниці.
Розповідь з добрим гумором про чудові, веселі пригоди і кумедні відкриття українських хлопчаків - двох нерозлучних друзів, які й дня не можуть прожити без пригод. Про пригоди, які чекають нас прямо за порогом дому, якщо вистачає фантазії їх побачити. А фантазії у героїв цього твору, вище даху.
Одна лише ідея будівлі метро від сараю до свинарнику чого коштує? ! І адже майже вийшло ... Зовсім трохи прорити залишилося, та свиня в тунель провалилася.
Нудьгувати друзі не вміють. Як не звикли і сумувати. Не вийшло тут - знайдемо іншу справу. Кожен день нова пригода. Одне смішніше іншого. Причому, все виходить як би само собою, так легко і невимушено.
Васюковскіе « тореадори » завжди мають благородні наміри, але на жаль, іноді потрапляють в прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити свої помилки і намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нові авантюри.
Задумка про метро була просто грандіозна, найголовніше - система оплати: з усіх 3 копійки, родичі безкоштовно, а з вчительки математики - 5 копійок.
Коли я читала розповідь, то проти волі переживала разом з героями емоції, які відчували вони, то разом з героєм втягувала голову в плечі від сорому, то відчувала, як з глибини душі піднімається гордість за свого друга ...
Хлопчаки показані такими, як є в нашому житті. Читаючи про цих бешкетників, шкідників, мрійників про пригоди і подорожі, віриш, що це живі справжні хлопці . З ними трапляється і веселе і сумне, вони сваряться і миряться, загалом живуть звичайним хлоп'ячім життям.
За їх вчинками, ми бачимо, що це справжнi, віддані й вірні друзі. Дружба. Так дружити можуть тільки діти. Щиро, віддано і з самопожертвою заради спільної справи і друга .. А ще, це дуже сміливі хлопчики. Коли вони зрозуміли, що собака потрапила в колодязь, то не роздумуючи вирішили її врятувати, не дивлячись на небезпеку.
«Тореадори з Васюківки» - це не тільки смішний розповідь про витівках. Ця книга насамперед про справжню дружбу. Хлопчики показують приклад того, як треба дружити. Вони справді готові один за одним і в вогонь, і в воду, ділять разом не тільки радості, а й печалі.
<span>І мені здається, що якби у них з'явився ще один друг, то і йому було б так само весело і ніколи було б нудьгувати. А ще він би знав, що його самого не кинуть у біді і ніколи не зрадять. Таких друзів мати не соромно, про таких друзів можна тільки мріяти, вони не роздумуючи прийдуть на допомогу і завжди виручать в будь-якій ситуації. Я бажаю кожному мати таких друзів.</span>
Коли до неї приходив хтось з судів щось попросити (сіль тощо),Марічка казала,що в неї цього нема.Тому всі говорили,що вона жадібна.
<span>«…Ні, для моїх високих ідеалів сторіччя поки не дозріло. Я - громадянин тих сторіч, що прийдуть…», - написав колись великий німецький поет Ф. Шиллер. Фрідріх Шиллер значить для німців так само багато, як Пушкін для росіян чи Шевченко для українців. Він - автор твору, який Європа сьогодні обрала своїм Иммом. Це - «Ода к радості», слова якої поклав на музику великий Людвіг ван Бетфтховен. Якщо вслухатися, ми зрозуміємо, що це вакхічний твір, який славить жіття, радість і вино:
І черв’як утіху знає
І небесний херувим.
Станьмо дружною сім’єю
Жити правдою й добром
Присягаю цим вином…
Цікаво, що німці дуже люблять і свого Поета і створеного ним літературного Героя. Вони проводять свята, виставки та імпрези й у шиллерівському Ваймарі, і в Марбаху, де він народився. Всюди заходи мають засвідчити актуальність спадщини великого німецького поета.
Шиллер - об’єкт не абиякого культу у Ваймарі. Тут є цукерки «льочки Шиллера», вино «Шиллерпунш», навіть підставки для олівців у вигляді яблука, простромленого стрілою - нагадування про Вільгельма Тслля, одного з найулюбленіших персонажів німецьких карнавалів.
У чому ж річ? Чим заслужив Шиллер таку повагу до себе і своєї творчості? Ф. Шиллер - великий німецький поет і драматург, який став виразником ідей просвітництва - свободи, рівності, справедливості, права на бунт особистості проти деспотизму. Він - автор народної драми «Вільгельм Телль», у якій опоетизована боротьба за національну незалежність Німеччини і за право на особисту свободу.
Він народився 10 листопада 1759 року у країні мальовничих сіл та напівзруй-нпнаних замків - свідків минулої могутності Німеччини. Дитиною Фрідріх любив вистави лялькового театру і спектаклі середньовічних містерій.
Згодом хлопни віддали до латинської школи, потім до семінарії. Та понад усе майбутнього п\ матурга цікавили твори Овідія, Горація, Вергілія. Саме в греків Шиллер побЛ що літературі потрібний справжній народний героіі. Він став писати вірші і аШ ми, шукаючи того самого героя, який був би зрозумілий усім.
Кого зробити своїм героєм - одинака чи натовп? Шиллер вирішує цю проблему на користь одинака. Він не любить натовпу, він розуміє, що натовпом завжди хтось керує. Поет змушує юрбу бездіяльно чекати, поки їй подасть до визволення випадком долі визначений герой. Вільгельм Телль не ватажок. Доля обирає його своїм провідником. Телль - не тільки влучний стрілець, він відзначений долею обранець.
Та й народ у драмі «Вільгельм Телль» це вже не просто ні товп, не просто юрба. Це юрба, складена з героїчних особистостей, тому кожен із них рівний Вільгельмові і так само може очолити війну за незалежність. Юрба ідеальна. Вона організована і її представники розмовляють викл «високим штилем».
Так з’явився Вільгельм Телль, вкрай необхідний для виховання народного ж рактеру. Вільгельм - миролюбний і покладистий, схильний терпіти образи, їй не боротися.
Хай кожний вдома буде жити в тиші,
Хто сам сумирний, того лишать з миром…
Він вірить, що терпіння та послух принесуть свої плоди і все минеться, що дійсність руйнує його ілюзії. Австрійці руйнують його рідну Швейцарію. Старому Генріху Гальдену виколюють очі через те, що він не видав, де ховається син. Вільгельм Телль живе зі своєю родиною, щодня ризикує життям у боротьбі стихіями. Він розуміє, що боротьба буде:
Прекрасний край, благословенний небом,
Та той, хто землі наші обробляє
Не скористається посівами своїми…
Тут вся земля - церковна й королівська…
У відповідь на запитання юного Вальтера, хто ж той король, що він такий страшний, Вільгельм відповість з іронією: «Він підданих кормилець й захисник, Послідовний у своїх думках і справах, Вільгельм не вклониться імперському намісникові і буде схоплений. Йому загрожує смертна кара.
Геслер, знущаючись із нього, примушує Вільгельма стріляти у яблуко, постялене на голову його синові, маленькому Вальтеру. Це просто знущання з батькінських почуттів. Вільгельм збиває яблуко, хлопчик залишається живий, але їм обом не дарують обіцяної волі. Дивом рятується Вільгельм, його серце горить святим вогнем помсти.
Так, є кінець насильству і тиранам
Коли жорстоко розтоптані права
І гніт нестерпний
Тоді разючий залишиться меч…
Образ Вільгельма Телля дуже цінували письменники. У 1860 році в «Передньому слові до громади. Погляд на українську словесність» - передмові до виданого альманаху «Хата» він писав: «Нехай воно й буде собі до любої вподоби кожному, хто розуміє всяку красу і правду, якою.б її мовою не вимовлено. Нехай читають Пушкіна і Гоголя наші земляки, нарівні з Байроном, Шиллером і Міцкевичем…»</span><span>
</span>
