Відповідь:
1." На Щуку хтось бомагу в суд подав..."2. "На той раз суддями були: Якіїсь два Осли,..."3. "За стряпчого, як завгіди годиться, була представлена Лисиця"4."Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити?"5. "- Дозвольте і мені панове річ держать - тут обізвалася Лисиця:... І щоб усяк боявся так робити - У річці вражу Щуку утопити!"
Пояснення:
<span>Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер</span>
Дуже швидко пробігло спекотне літо, і тепер лісові ділянки, галявини, струмочки і ставки підпорядковані до вересня. Вранці вже прохолодно, а вдень гріє сонечко. Воно ще нагадує про літнє тепло. Після довгої виснажливої роботи відпочивають поля, зібраний урожай в садах. Тепер скрізь усе сповнене прохолодою осінніх місяців. Часто на небі з’являються сірі хмаринки, мрячить нескінченний дощик. Ніби поринувши у думи, затужив безмовний ліс. Скоро на деревах не залишиться жодного листочка, гілки не будуть захищені від бездушних дощів і морозів. Ось кленовий листочок не поспішаючи вальсує в повітрі. Ніби поринувши у думи перед довгими зимовими сновидіннями, сумно поскрипує немолодий вже дуб. Навколо одягненого в мох трухлявого пенька розташувалися стрункі опеньки. Їх тут дуже багато, всі вони так і хочуть потрапити в кошик. Травка вся зблякла і опустилася до землі, і лише крихітні червонуваті зірочки вересу приносять радість.
Ми бачимо, як високо в небі на прощання кружляють журавлі. Вони прямують у теплі краї і сумно курличуть про те, що прийшла осінь. У такі миті нам стає сумно, ми починаємо розмірковувати про наше призначення у цьому прекрасному світі.
Скажу коротко він був дивний бо дуже любив природу
Ріки, річки, ясні зорі, тихі води, степи, озера, яблуні і саду, рідна мова
