Видно як мороз обливає вікна. Увечері сніг такий гарний що слів не передати. Автор цієї картини відчував у своїй душі смуток і радість.
<u>СМІЛИВИЙ ВЧИНОК
ШКОЛЯРА</u><u> </u><span> Дванадцятого квітня, опів на третю
годину дня, як завжди, шестикласник однієї із київських шкіл Сергійко Лагода, повертався
із школи додому. Сьогодні він отримав гарні оцінки, тому дорогою він весело
наспівував собі якусь пісеньку. Перші теплі промені сонця, повільний вітерець,
щебетання пташок, весняний запах молоденької травички біля будинків - все це
затьмарило Сергійкові голову, що він і не помітив, як вже йшов по своїй вулиці.
Думки хлопчика перервав якийсь різкий запах. Він не міг зрозуміти звідки цей
запах, тому роздивлявся навкруги. Але підвівши погляд вгору, школяр побачив , як
з вікна на дев'ятому поверсі здіймається велика чорна хмара диму. Сергійко, не
маючи при собі телефону, не розгубився, відразу вбіг до будинку і почав дзвонити
в усі двері першого поверху. Хоча у цей час майже всі люди на роботі, на щастя,
в одній із квартир господарка була вдома і відчинила двері. Вони швидко
зателефонували до пожежної служби, а також викликали «швидку допомогу». У
лічені хвилини прибули пожежники і «швидка». Коли вогонь було ліквідовано, пожежники
похвалили Сергійка, а мешканці будинку щиро дякували йому за допомогу. Як
з’ясувалося пізніше, причиною пожежі була залишена увімкненою праска, внаслідок
чого сталося коротке замкнення проводки. Хто знає, якби не небайдужість,
зібранність і вміння швидко діяти у складній ситуації хлопчика, то що б
лишилося від квартири, та і, взагалі, уцілів би будинок?</span><span><span> Про цю </span>подію дізналися в школі і вже наступного дня його всі
називали героєм.<span> Сергійка Лагоду нагородили цінним
подарунком і вручили грамоту. </span>Хоча сам Сергійко каже, що: "В таких ситуаціях потрібно не розгубитись і вчасно
прийти на допомогу людям, тому я певен, що всі ми можемо стати героями."</span><span> І, наприкінці, хочеться додати, перш,
ніж вийти із приміщення, не забувайте вимикати електроприлади!</span>
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.<span>У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».</span>
Я вважаю, що цей роман дійсно висвітлює всю велич науки і знань. Це легко довести на прикладі головних героїв твору, в яких Жуль Верн продемонстрував образи справжніх сміливців усіх часів. Африка - нова і непокірна, підносить різноманітні випробування, але відвжних героїв це не лякає. Їх життя безліч разів піддавалося смертельній небезпеці, але світлий розум і надзвичайна кмітливість приходили їм на допомогу.