Сон — поэма Тараса Шевченко — это сатира на деспотический режим Николая I.
{{{1}}}
Эпиграф к поэме «Сон» определяет задачи поэта: раскрыть людям истину, то есть сказать правду об обществе зла и насилия. Ставя на первом месте среди палачей и грабителей народа российского царя, что «ненасытным глазом за край света заглядывает», поэт осуждает захватническую политику императора Николая I и его предшественников. Ненасытность царя автор передает через его желание забрать нзахваченное в могилу
Описание летнего утра — фон первой картины поэмы; это классический пейзажный рисунок. Есть существенная разница в отношении Шевченко к «аристократам» и «трудящимся».
Адольф д'Авріль, французский публицист, переводчик и дипломат, который проявлял большой интерес к славянскому миру, в целом негативно относился к этой поэме Кобзаря, одновременно высоко оценивая лирику и ранние исторические поэмы поэта.
У повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: Остапа і Соломії. Їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. Саме тому Соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме Остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. Це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. Але коли Остап вирішує втекти на волю за Дунай, Соломія тікає з ним. Вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. Але це не зупиняє дівчину. Заради коханого вона ладна на все. Соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з Остапом зникне сенс її життя. Саме кохання допомогло Остапові і Соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли Остап був тяжко поранений. Саме любов Соломії не дала йому померти. На мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: Соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому допомогти будь-яким чином… Соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… Вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою… Та найбільше мене вразило те, як Соломія визволяла Остапа від турків. Дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. Вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. І, на жаль, так і сталося: Соломія загинула, рятуючи Остапа. Але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з Іваном не змогли допомогти Остапові… Хоча тут вона помилилася – Остапа вони звільнили. Ціною власних життів. Саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного… Остап залишився жити. Він отримав жадану волю. Та чи радів він їй? До старості згадував Остап Соломію, жив сам, адже : «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…». Ціною життя коханої отримав Остап волю, і тому вона вже е зробила його щасливим. Я вірю у кохання, адже це, дійсно, найкраще почуття, яке може відчувати людина. І якщо кохання справжнє, то людина ладна пожертвувати власним життям заради щастя коханого чи коханої, як це зробила Соломія.
Діди Дуже розумні прожили життя
вони підштовхують солдатів до переосмислення їхнього життя
діди пожертвували собою в прямому сенсі
вони перевезли солдатів потім же ш прийшли німці і питали хто де як і коли вони подались
вони не розкрили таємницю ії вивезли на середину річки і перевернули човен вибрався тільки внук діда савки іван дробот
також там є опис діда платона старий літ під 70 та сусід дід савка
Духовне багатство найбільший скарб душі . Люди є різні ,для когось багатство -це гроші ,влада ,слава .А ось я вважаю ,що для людини гроші не головне бо за гроші друзів не купиш і щастя не здобудеш.А ось коли душа співає ось це щастя.
