<span> Мирослава - донька боярина. Проте вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька. Вона перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком. Але чим обумовлювався її життєвий вибір? Любов'ю. Між нею і Максимом спалахнуло те велике і палке почуття, про який написано багато пісень і поезій.</span>
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.
До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу".
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "
Насамперед людина особистість і вона ідивідуальність неповина слухати отчуючих.
можна вважати поетичною историею нашого народу
