<span>Настя це символ України. Розумом, усіма можливими силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену боротьбу, звертаючи свої погляди в бік України, з постійною думою про допомогу їй. Не було нероздільного зв'язку з Україною, зі своїм народом. На недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі, мудрості, знанням, набутим наполегливою працею , літературному й музичному обдарованню. Любов і надія стали тим порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою османським оточенням. Вона була надзвичайно розумною, знала кілька мов.</span>
Пропоную дібрати такі цитати до характеристики образу Мойсея:
Зовнішність: "Се Мойсей, позабутий пророк, / Се дідусь слабосилий"; "Волосся все біле, як сніг, / у старечій оздобі".
Духовний стан: "...в очах його все щось горить, / Мов дів блискавки в хмарі".
Риси характеру та вчинки:
⇒ самопожертва: <span>"Все, що мав у житті, він віддав/ Для одної ідеї, / І горів, і яснів, і страждав, /І трудився для неї".
</span>⇒ відданість справі: "Сорок літ я трудився, навчав, / Весь заглибленний в тобі, / Щоб з рабів тих зробити народ / По твоїм уподобі".
Мені здається, що сенс життя кожної людини полягає в тому, щоб знайти свою справу і людей, яких він буде любити.
Можливо, ці люди стануть його сім"єю та друзями.Можливо, вони будуть робити одне діло на користь інших людей. Якщо не знав любові, то прожив життя дарма. І не обов"язково це повинна бути любов до жінки чи чоловіка.
Кажуть, що кожна людина прийшла в цей світ для якогось діла, але не завжди вона його знаходить. Головною рисою людини є її людяність, любов та бажання зробити цей світ кращим.
І, на мою думку, сенс життя та щастя кожного - це використання своїх здібностей для добра та справ любові.
Я горджусь своєю мамою.Вона сильна людина,витримала всі мої недуги,все що зі мною траплялось на шляху життя.Коли ще я був маленький мама мене доглядала та годувала.Моя мама найкраща в світі!!!Скаже кожни третя дитина,та не всі діти щасливі.Інші діти мають батьків п’яниць та наркоманів.Я дякую богу,за те що мама у мене є.Я бережу маму.І буду любити її завжди.
Климко йшов уже восьму добу.
Першого дня йому йшлося легко, навіть весело. Пухка пилюга на дорозі гріла босі ноги, в кишенях дядькової діжурки лежало шість великих сухарів з білого хліба і чимала торба на сіль. А тут іще степу, сонця кругом повнісінько. Вітерець лоскоче ковил-траву, колошкає полини, щоб вони дужче пахли. I ніде ані лялечки. Тільки ящірки шастають поміж травою та теплим камінням на голих пагорбках.
Сухарів дав Климкові на дорогу дід Бочонок, станційний аптекар і дядьків Кирилів товариш. Дід Бочонок — так звала аптекаря вся дітвора у висілку й на станції — цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару і (це було видно через вікно) розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком, упершись у нього великим животом. Він знав усіх, і його теж знали всі. Сивий, вусатий і кругло-товстий, як справжнісінький бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару — в широких смугастих штанях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаній крученим шовковим поясом з білими китицями. На ногах у нього були величезні жовті черевики. Бочонок ніколи не купував, а лише весело перемовлявся з базаровими і реготав басом з-під білих розпущених вусів: «Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануванняч-ко!» I знову реготав, причому живіт йому здіймався, мов велика пругка подушка, і двигтів. Шовкові китиці на поясі теж двигтіли, йому тут-таки просто посеред базару скаржилися на всілякі немочі, і він одказував по важно: «Куальцексс, куальцексс приймайте, мій друже». Або: «Авспіріні, авспіріні пийте, моя ласко. Тричі на день по одній пігулці. Крейди не шкода!»
