1. Вступ . Автор розповідає , чому звернувся до літопису .
2. Ханський син у полоні князя Володимира .
3.Життя в розкоші малого половця .
4. Хан , що втратив сина .
5. Страждання батька без коханої дитини .
6.Прохання хана до гудця .
7. " Пісня вільного народу " .
8. Чарівне зілля .
9. " Воля ! воленька кохана ! " .
10. Втеча додому .
11. Де взяти зілля , щоб повертало українців до рідного краю .
Риси характеру Мирослави:
а) сердечність;
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність, вміння кохати
д) порядність;
е) вірність.
є) Вольові риси: готовність віддати життя за щастя народу і за коханого; сила волі; мужність.
Мирослава —
дівчина-русинка, дочка боярина Тугара Вовка. При народженні втратила
матір; виховувала її проста селянка, змалку привчаючи дівчину до всякої
роботи.
Теорія літератури
Балада
<span>Балада «Тополя» — один із ранніх творів </span>Тараса Шевченка<span> (1839).</span>Що ж це за літературний жанр?<span> Балада(із </span>французської<span> — танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням. Баладі властиві такі ознаки:</span>
• невелика кількість персонажів;
• незвичайність і загадковість подій;
• гострота, а часто й трагічність у розв'язанні конфлікту;
• похмурий колорит;
• ліризм.
<span>Ти, мабуть, помітив, що балада «Тополя» дуже поетична та образна, їй властиві незвичайність, таємничість, казковість, емоційність, тобто романтичність. У ній романтичним є і пейзаж, що вважається засобом зображення внутрішнього світу людини. У Шевченковій баладі романтичний пейзаж — це дзеркало, яке відображає душу митця, ліричного героя. Пейзаж тут співзвучний із відтворюваними подіями й почуттями, він гармонійно єднає внутрішній світ людини з </span>природою:
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
о самого долу.
<span>Як у </span>народних, так і в літературних баладах, часто використовується прийом метаморфози, за основу якого взято перетворення людини на рослину чи тварину. У Шевченковій «Тополі», як і в народній баладі «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси...», дівчину перетворено на тополю. Цей фольклорний твір має багато спільного з літературною баладою «Тополя» Тараса Шевченка.
Порівняй:
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала
І до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?
— Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину. —
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина. —
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
<span>Не спішіть, дівчата, розпускати коси.</span>
21 числа в 1895 году, в небольшом селе Константиново Рязанской губернии, в семье крестьян раздался крик новорожденного. Родился великий русский поэт, представитель имажинизма и новокрестьянской поэзии – Сергей Александрович Есенин. Ни один поэт ХХ века не соединял столь легко, просто и красиво в своих произведениях сочетания животного мира, величие природы и рукотворность человека. Это убедительно подтверждает даже красочный и самый короткий стих Есенина в его большом творческом наследии.
В 1912 году, окончив училище и за ним церковно-приходскую школу, Сергей отправился в столицу, где стал работать в книжном магазине, а затем в типографии. Двумя годами позднее Есенин впервые увидел свои стихи опубликованными в детском журнале «Мирок». О жизни Есенина написаны целые книги, сливающиеся в многочисленные тома. Певец русской природы ювелирно, несколькими штрихами, изображает величие и бесконечную тайну жизни в своих больших и малых произведениях. Самый короткий стих Есенина, написанный им в 1910 году, удивительно точно это передаёт:
Там, где капустные грядки
Красной водой поливает восход,
Кленёночек маленький матке
Зеленое вымя сосёт.
Насколько красочно и тонко описан утренний миг! Вероятно, стихотворение было написано, когда взгляд поэта устремился на горизонт, на котором сливались, словно в поцелуе, лучи солнца и огородные ряды. Но в следующих двух строчках Сергей Есенин некоторых удивляет, а других и вовсе заставляет задуматься, вводя новое слово «кленёночек».
<span>
</span>
Тарас<span> Григорьевич </span>Шевченко<span> родился в семье крепостного крестьянина 9 </span><span>марта 1814 года в селе Морынци в Черкасской области.</span>
