До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу".
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "
Його мучає совість за те, що він зробив.
Головний герой повісті — підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір'ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
В цьому вислові йдеться про те, що треба обережно ставитися до того, що забезпечує твоє існування. Розуміти, завдяки чому ти маєш можливість гармонічно розвиватися, жити взагалі, забезпечувати якісь свої потреби, як примітивні, так і більш складні, і не наносити шкоди, тому, завдяки чому ці процеси відбуваються.
Найсильнішими був Іван Сила і є Вірастюк