Савка — компаньйон Калитки, змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. Доведений до відчаю, він згоден продати дияволу власну душу. Він навіть ходив на Івана Купала на роздоріжжя кликати Гната Безп’ятого! Аби тільки розбагатіти, наблизитися до «хазяїнів», придбати до рук ще шматочок. Адже, за його мораллю, «з грішми, сказано ж, і чорт не брат». Але в грошових справах немає ні братів, ні кумів: Калитка позичає Савці гроші не тільки під нечуваний процент, а ще, для певності, вимагає «запродажню запись на воли».
Карпо Летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за Україну. А потім він почав розпитувати у них про історію і минуле України. Йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. Дні спливали один за одним. І Карпо почав сумувати. Отаман побачив це і вирішив допомогти Карпу повернутися. Найсильніші запорожці вирішили проводити його. Але це було нелегко. Вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. Карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. Він пообіцяв розповісти всім про зачаровану Січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей, про доброго гетьмана і сильних запорожців. Щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.
Жилізна рука міста, моя втома
Ідея:автор закликає холоднооким уміти бачити красу своєї батьківшини)
<span>Не кидай матері! — казали
</span><span>За байраком байрак
</span><span>Ой одна я, одна
</span><span>Мені однаково, чи буду
</span><span>Чого ти ходиш на могилу?
</span><span>Ой три шляхи широкії
</span><span>Н. Костомарову
</span><span>Садок вишневий коло хати
</span><span>Не спалося, — а ніч, як море
</span><span>Рано-вранці новобранці
</span><span>Неволі тяжко, хоча й волі
</span><span>Чи ми ще зійдемося знову?
</span><span>Косар</span>