Маленький Михайлик немовби персоніфікує, оживлює все, що його оточує. Навіть вітряки схожі в нього на казкових велетнімв, що мандрують світом, творячи якесь таємне, їм одним відоме, чаклунство. А ще вони намотують на крила бабине літо, даруючи всім людям залишки тепла і сонця. Хлопчик живе у світі народних звичаїв і традицій, знає таїну великодніх крашанок, дивонасіння, з якого виростають здоровенні гарбузи, аби лишень матуся над ним почаклувала! Очима Михайлика можна вловити неповторні запахи весни й літа.
∪∪|⊥∪|⊥∪|⊥∪|
∪∪|⊥∪|⊥∪|⊥∪|
Відповідь: чотиристопний хорей з елементами пірихію.
∪ - ненаголошений голосний.
⊥ - наголошений голосний
∪∪ - пірихій - службова стопа з обома ненаголошеними складами
Вітька був хоробрим хлопцем і завжди йшов до своєї мети. Коли він прийшов на побачення до Гальки Козачок то вона його обвела навколо пальця й засиавила носити воду, а на другому побаченні він рубав дрова. Він завжди слухав свого друга Федька і робив все, що він скаже. Перед дуелем він не спав цілу ніч, тому що так йому сказав Федько
Http://www.ukrlit.net/short1/dccsz.html
Щось дзумить і дзумить мені у вусі, і од того в’їдливого звуку я розклепляю повіки. В кімнаті півтемрява. Митько спить поруч на розкладачці, а у вікно товчеться і товчеться головою і тому, мабуть, ще більше чманіє настирна муха.
«От капосна», - думаю я собі, коли це:
- Агов, Демидівно, - чийсь пронизливий голос. - Діждались-таки онучка?
- Діждалась, Дмитрівно, діждалась. Приїхав із приятелем своїм.
- А де ж то вони, чи вже подалися кудись?
- Сплять іще. Потомилися з дороги. Та й городські ж, люблять поспати.