У цьому вірші чітко видно любов письменника до природи, до квітів, сонця, трав, хмар все, що оточує його. Цей вірш сповнений теплими настроями і кольорами. Серце радіє коли уявити всю описану красу... і робиться так тепло і спокійно. Ці рядки передають до нам незбагненність, чарівність навколишньої прирои і спонукають читача зрозуміти її цінність, допомагають поринути у світ природи.
Софійка
Допитлива,наполеглива.
Навчається,допомагає,цікавиться.
Знімає прокляття із роду Кулаківських.
Чарівниця.
Сашко
Добрий,працьовитий.
Цікавиться,працює,допомагає.
Розуміє сенс життя.
Трудівник.
Вадим
Запальний,легковажний.
Нудьгує,обманює,краде.
Походить із роду Кулаківських.
Егоїст
Эпитеты:Акордами проміннострунними, килимами вогнелунними , тканками прозорими.
Метафора:Дрімала синя далечинь.
Символы: Венера(як богиня краски),інфанта(як величина принцеса)
Неологизм:яснозоряно.
Гипербола:Лягли осінні дерева.
1832, епос,повість( сентиментально-реалістична, соціально-побутова), тема:зобюраження життя укр. селянства, ідея:засудження соціальної нерівності, основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.
Ответ:
Іван Якович Франко, велет української культури, все життя виявляв гарячий, непідробний інтерес до історії вселюдської та національної, української. Серед його здобутків у цій царині слід передусім згадати повість «Захар Беркут» («Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці» — такий підзаголовок дав сам автор), воістину класичний твір, в котрому рідкісна здатність Франка поєднувати в єдиний, органічний, нероздільний сплав «злободенну» насущну політику та чарівно-поетичну, заклично-сонячну романтику (і все це — на суворій основі реалістичного відтворення історії, попри щедре використання народних легенд, міфів, переказів сивої давнини) була втілена справді блискуче.
В історичній повісті І. Франка «Захар Беркут» змальовується, як жителі гірського села Тухля зуміли не лише зупинити багатотисячне монгольське військо, а й знищити його. У цьому їм допомогли мужність, згуртованість, кмітливість і навіть сама природа рідного краю. Заради перемоги над ворогом Захар Беркут пожертвував життям сина, і лише щасливий випадок урятував його. Готовий до самопожертви заради батьківщини й Максим Беркут. Мирослава, відмовившись від батька-зрадника, стає на бік справедливості. Твір закінчується щасливо й дає добрий урок нащадкам, які часто забувають, що громада — велика сила і що щастя кожного залежить від свободи вітчизни.