Маруся- проста дівчина- бранка з благородною, чистою душею. Вона не забула своєї Вітчизни, народу і прагне врятувати козаків невольників. Героїня твору є взірцем мужньої жінки що виконує свій моральний і людський обов'язок перед земляками
Кращі якості жінки і дружини втілив автор в цьому образі. Ярославна постає перед нами вірною, ніжною, відданою жінкою і нескінченно люблячою дружиною , подругою.
Цей образ характеризує моральну красу, духовну силу. Героїня не знаходиться поряд з Ігорем у поході, але вона також допомагає Ігорю та його дружині. Хто зна, чи не її молитви та звернення до природи допомогли Ігорю повернутися з полону? Дізнавшись про поразку, поранення і полон чоловіка, вірна жінка болісно це переживає.
Вона виступає заступницею, берегинею воїнів Київської Русі. Це справжня княгиня, яка заслуговує на повагу не тільки сучасників Ігоря, а й нащадків.
Первый ответ будет А Иван
Второй это Г персонификация
«Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
<span>Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки. </span>
<span>1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. </span>
Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас зали<span>Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.</span>шився сиротоюДеякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського.