Цитатна характеристика героя.• «Климко йшов босий, у Кургузов штанцях, старої матросці, яка була колись блакитний, а тепер стала сіра, і ще в дядька Кирила вартівні. Тієї вартівні, як казав дядько, було «сто років і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давнього мазуту. Чи не брали її ні дощ, ні сніг, ні сонце ... Вночі вона холоднела, а вдень аж диміла на сонці, пахла ще сильніше ... ».• «Жив ... відколи осиротів».• «Це була найбільша радість Климка - покласти перед дядьком ошатно списані зошити, а самому взятися працювати: винести миску з водою, витерти підлогу, і тихо, крадькома, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, яку сам і наварив, - гарячої та запашної. Про зошитах він ніколи не боявся, тому що тільки за листом іноді мав "посередньо» ».• Дядько Кирило - Климку: «Ай, добра ж ... По-в-В, такий не всяка і кухарка зварить ...».• «Він так би і виріс серед квітучих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів ... Від них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат».• «Доглядати за собою - зварити їсти, прибрати в будинку, випрати одежину - він умів і сам».• «Найстрашніше сталося тоді, коли він, відпочивши, встав, щоб іти, і впав: ноги не тримали ... Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав:« Ну-ка, йдіть! Ну-ка, йдіть мені зараз же! ». • «... Йдучи з сумкою за плечима вище незнайомій вулиці, Климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину ...».• Климко - Наталії Миколаївні: «Не треба вам нічого промінюють, а переходите - це ми вас з Зульфатом удвох просимо, - переходьте жити до нас. Ми вам допомагати будемо, маленьку будемо доглядати ... ».• Климко - Зульфата: «Що, у нас картоплі є трохи і сала? Цього хоча б на два місяці вистачило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняти по дорозі назад, молока, може ... ».• «А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіп'яв її в руках так, щоб затулити дівчину, і став розглядати, бурмочучи заклопотано перше, що спало йому на думку ...».• «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір !! ».• «Я вам, тітка, води наношу, дров нарубаю, ще щось зроблю, що скажете. Чесне слово! - Климко похапцем простягнув жінці всі гроші, дивлячись на неї вгору хворими очима ».• «Від переїзду вдарила довга автоматична чергу. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах його попливли яскраво-червоні плями. Він втупився пальцями в дірку на грудях, тихо ахнув і впав ».• Тітка Марина - Климку: «Де у тебе та й сила береться, он скільки пройшов голодний і холодний».• «Я прийду до вас, тітка Марина. Як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду. А зараз треба мені назад, мене там чекають ... ».• «Німець таки дістав його вже кулаком в груди ... Климко спробував встати, але в грудях і в коліні захворіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по бруду і тягнути за собою вузол, вибрався з калюжі».<span>• «Климко йшов помалу, так як вкрай змором зі своєю ношею. Мішок з сіллю і харчами він перев'язав пополам і ніс по черзі то на одному, то на другому плечі. В дощ він не зупинявся, щоб десь його перечекати, а йшов, напнувши надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги ».</span>
Ніна Матвієнко це народна співачка України.Я давно хотіла зустрітись з нею,адже мені подобається як вона виконує різні композиції. От і настала ця довгождана зустріч. Ми заййшли до невеличкої зали. Вона спитала як мене звати.Потім Ніна Матвієнко та я поспівали і вона дала мені кілька порад.
Я була вражена від її співу. Вона сказала, що надіється на ще кілька зустріч зі мною. Мені було дуже приємно розмовляти з нею та отримати кілька уроків.
Реформа орфографії 1918р. <span>наблизила лист до живої мови (тобто скасувала цілу низку традиційних, а не фонематических орфограмм).
</span><span>Бактерії діляться в залежності від умов навколишнього середовища.
</span>У математиці<span>, особливо у </span>теорії порядку<span>, </span>інтервальний порядок<span> для набору </span>інтервалів<span> на дійсній прямій є </span>частковим порядком<span>, що відповідає розташуванню інтервалів на прямій.
</span>
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала:
--- Чи ти, тітко, наварила.
Чи ти, тітко, напекла?
Неси мені до вікна.
А в нашої неньки
Ручечки біленькі,
Кругом столу ходить.
Варенички робить.
Андрій Чайковський у повісті «За сестрою» змалював трагічний період життя українського народу. Татаро-турецькі завойовники нападали на міста і села, руйнували їх, палили, людей забирали в полон.
Сумна доля спіткала й село Спасівку. В одну мить залишився Павлусь без матері, діда, втратив він і любу сестру Ганю: «Тепер уже нікому його боронити, і він проліз поза хату і сховався в бур’яні». Хоча Павлусь був ще малим хлопчиком, він зрозумів, що є єдиним захисником і визволителем своєї сестри. Всього довелося зазнати на довгому шляху до Криму. Хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Для цього треба було бути сміливим і відважним. Таким і був Павлусь. А ще він дуже любив свою сестру. Коли Недоля дізнався, що завзяте хлоп’я поїхало шукати сестру, сказав: «Як хлопець з нього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».
Довелося Павлусеві зустрітися з татарами, його і продавали, і приставляли до роботи, і карали. Та навіть у таких умовах він не втрачав почуття власної гідності, виявляв розум, кмітливість і винахідливість. У міру своїх сил він допомагає козакам, які потрапили в неволю, випрошує волю своєму землякові Остапу Швидкому.
Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-гірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Андрій Чайковський у повісті «За сестрою» змалював трагічний період життя українського народу. Татаро-турецькі завойовники нападали на міста і села, руйнували їх, палили, людей забирали в полон.Сумна доля спіткала й село Спасівку. В одну мить залишився Павлусь без матері, діда, втратив він і любу сестру Ганю: «Тепер уже нікому його боронити, і він проліз поза хату і сховався в бур’яні». Хоча Павлусь був ще малим хлопчиком, він зрозумів, що є єдиним захисником і визволителем своєї сестри. Всього довелося зазнати на довгому шляху до Криму. Хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Для цього треба було бути сміливим і відважним. Таким і був Павлусь. А ще він дуже любив свою сестру. Коли Недоля дізнався, що завзяте хлоп’я поїхало шукати сестру, сказав: «Як хлопець з нього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».Довелося Павлусеві зустрітися з татарами, його і продавали, і приставляли до роботи, і карали. Та навіть у таких умовах він не втрачав почуття власної гідності, виявляв розум, кмітливість і винахідливість. У міру своїх сил він допомагає козакам, які потрапили в неволю, випрошує волю своєму землякові Остапу Швидкому.Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-гірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Удачи :)