1. Кто был главный герой?
2 Какова главная мысль ?
3. О чем рассказывалось в сюжете?
4. Что вам понравилось в сказке?
5 какой герой был самый хитрый по вашему мнению?
6. Что запомнилось больше всего?
7. Хотели бы вы оказаться в этой сказке?
8. Какие подвиги были совершены ?
9. Кто автор произведения?
10. Кто был во второстепенной роли?
11. сколько было в рассказе?
12. Правильно ли поступили герои?
Яким чудовий був цей князь
Розум гарний мав
Ось через це і Мудрим став
Софіївську церкву побудував
Людей своїх він шанував
Але усе в руках добре тримав
Весь світ про нього запам'ятав
Ну не бажала,тому що Павлусь був не самостыйною дитиною,його мати постійно доглядала,до 23 років його одягала, коли він захотів меду ,мати побігла по селу шукати його в засніжену погоду,а коли пришла додому з медом Павлусь відмовився від меду,мати після цього загинула, бо довго шукала мед в завірюху.Павлусь ,коли доріс до парубка,став такий гладкий, шкіра така ніжна наче у малятка . Тобто,мати не бажала Павлусеві щастя,вона його виростила не самостійним ,лінивим ..
У оповіданні "Дорогою ціною" Михайло Коцюбинський, услід за Тарасом Шевченком, Нечуєм-Левицьким, опоетизував волелюбний дух трудящих України. Остап Мандрика був вихований на оповіданнях діда, "який ходив у Січ, а потім різав панів в Умані". Ті розповіді пробуджували в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Остап не хотів змиритися з тим, що він, Соломія, дід - не більше, ніж худоба в пана. Він часто згадує, як катували сивого дідуся на стайні, як погрожував оббілувати і його самого пан. Остап любив кожну стежечку, кожний горбочок рідної землі, але жити в неволі - гірше смерті. Цією відчайдушністю у своєму прагненні до волі він нагадує козака Голоту, Миколу Джерю, героїв Шевченка.
<span>Та справжнім відкриттям в літературі було створення письменником образу жінки, не тільки покривдженої, стражденної, а й сильної, сміливої, здатної до боротьби за свою долю. "Ваша Соломія - то джерело під час спеки... то завдаток типу жінок, що уміють боронити себе", - так визначала цей образ відома громадська діячка того часу Н. Кобринська. Щоб бути справжнім товаришем Остапові, вона жертвує своєю красою, чудесними косами. Засмучені очі Соломії не покидають з того часу нашу уяву. Бачимо їх, коли з жахом стежить Соломія за високими вогняними горами палаючих плавнів і в останньому відчаї кличе тяжко пораненого Остапа; коли на човні разом з Іваном готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити свого коханого; коли чорна безодня дунайської води заховує тіло... </span>
<span>Дорогою, найвищою ціною заплатила Соломія за жадання бути вільною, гірку ціну дав за волю Остап: все життя списане на спині, а половина душі навіки залишилася в Дунаї. Такий трагічний кінець оповідання ще раз підкреслює волелюбність українського народу, його прагнення будь-якою ціною добитися свободи.</span>
<span>Рідний є для нас земля, де ми народилися. Цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. Це скарбу, подаровані Богом. Я не розумію людей, які кидають свою батьківщину й шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна має потребу в їхній любові, праці, відданості. Любов до батьківщини називають патріотизмом. Це дуже сильне почуття, що дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу</span>«Чому, сказати, і сам не знаю, Стежка в рідному краї:Наша земля - Україна. Любити її - це значить кожним своїм учинком, кожним помислом вірно служити їй. Мало говорити, що ти патріот, - треба патріотом бутиДля когось - це вулиця, де пройшло дитинство, для когось - великий двір, де по вечорах звучала гітара й мелодійний голос співав про першу любов, для когось - це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, із чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в куті над образамиМій образ рідної земліРідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки - горді й вільнолюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. Кров'ю своїм, своїм життям захистили його, передали нам у спадщину як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова - співучий, неповторний і чарівнийТакими задушевними рядками виразив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке сыновнее почуття любові до своєї землі, що зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову:Та стежка в рідному краї, дна у воріт» Живе в серце стільки років Небо єдиної у світі батьківщиниУ кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. Рідна земля - наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості й перші сльози, перші перемоги й поразки:<span>Некрасов До теми рідної землі так чи інакше зверталися багато поетів, але кожний по-своєму розумів знайому для всіх нас Росію. Не є...</span>
