Мій улюблений літературний герой- Швайка з повісті" Джури козака Швайки".
Я вважаю його прикладом для себе та хочу бути схожою на нього. Тому що він був сміливим, ніколи не опускав руки, завжди доводив діло до кінця. Він дуже прагнув здобути перемогу та встановити справедливість. Швайка мав ліпшого друга вовка, якого звали Барвінок. Барвінок врятував життя Швайці. Швайка був цілеспрямований та чесний.
Отже, за його гарними рисами характеру, на мій погляд він найліпший літературний герой. Я дуже хочу на нього бути схожою
А в природі вже пахне весною. Зовсім скоро можно буде ходити гуляти в одних майках та шортах. Весна - це така яскрава та гарна пора року, що я завжди полюблюю кататися і гуляти в гарний день. Усі 3 місяця пахне тією весною, запах дерев які цвітуть, квітів, це так гарно. Завжди весна гарна, соняшна, але бувають інколи і сніга, що не дуже радує очі. Дуже люблю весну за її красу, усе зелене, місто повне радощів, які і тобі поліпшують настрій.
Павлуша був освічений трохи хитр й,веселий і сирота
FЧудовий світ «Зачарованої Десни» О. Довженка не може, на мій погляд, нікого залишити байдужим. У цьому світі не тільки природа приваблює своєю красою, а й духовне багатство і висока мораль людей викликає захоплення. Тому, коли читаєш цю повість, здається, що й сам стаєш кращим, і так хочеться, щоб змінився цей жорстокий світ – адже поряд живе казка. Велике місце у цій «казці» займають люди. живі, реальні. Це і батьки маленького Сашка, і діди, і його бабуся… Народилися вони серед царства трав і пішли туди, але навічно залишилися живими в серці видатного кінорежисера. Теплотою та щирістю віє від згадок Довженка про свою матір. Кохала та пестила вона все. що бачила: кожну рослиночку, кожне деревце: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». Та найбільш за все любила мати своїх дітей. Але доля була жорсткою до неї, відібрала вона багатьох з них і залишила тільки двох. Мати ж не зачинила свого серця для навколишнього світу, зуміла винести все: і трагічні смерті, і злидні, яким не було кінця, й щоденну тяжку працю, й свою недолю. І ще багато-багато років буде згадувати дорослий вже Олександр Довженко свою стареньку матір, яка змогла винести з свого нещасливого життя високу моральну красу і велике духовне багатство.
Обманом славу і щастя не знайдеш.
Что-то в этом роде