Людина в щасті рівна богові, тому що коли людина щаслива вона здатна на все. Якщо людина щаслива, то вона здатна на що завгодно. Вона здатна зрушити гори, коли вона щаслива. Людина всемогутня, якщо вона стала щасливою. Адже це єдине і найголовніше чого хоче добитися кожна людина. Оскільки людина усе життя прагне стати щасливою. Щастя для усіх полягає в різному, але все таки це так. Адже для когось щастя це побудувати кар'єру, а для когось це навпаки купити будинок, але у усіх є речі які зроблять людину щасливою.
Твір: "З дитинства: дощ"
Автор: Василь Голобородько
<em>Рід</em>: лірика.
<em>Тема</em>: спогади ліричного героя про дитинство, час дощу.
<em>Ідея</em>: кожна особистість змалечку має осмислено ставитись до усіх явищ природи.
<u>Художні засоби</u>
<em>Епітети</em>: зелене волосся, батьківська хата, уплетена хата, холодне волосся.
<em>Порівняння</em>: на горі, як зелений птах; річка, наче блакитна стрічка; наповнена теплом, як гніздо.
<em>Повтори</em>: плете і плете зелене волосся дощу
<em>Уособлення</em>: хмара плете і плете...
<em>Анафора</em>: уплетена дорога ... / уплетена хата.../ уплетене дерево.../уплетена річка; хто напасеться.../ хто нахитається... / хто насидиться... / хто належиться.
Так,існує.Такий край існує в нашій уяві - Там де ніколи не було негоди!<u />
Поезія Ольжича<span> Олега Кандиби насичена героїчною тематикою. Героїзм у поезії Ольжича - вільно обраний і вільний усякого розрахунку, всякої думки про духовну чи іншу нагороду: він сам - своя найвища й, чесно кажучи, єдина гідна нагорода, що вища навіть за славу.</span><span> Ольжич належав до групи письменників-націоналістів, що визначали свій світогляд як «трагічний оптимізм», що несе у собі певну філософічність. Перш за все у назві «трагічний оптимізм» поєднано непоєднуване, це вже, по суті, такий собі філософічний парадокс. Назва світогляду письменника умовна, а для самого Ольжича й зовсім сумнівна, бо його світогляд скерований не на трагічне в житті людей і народів, а на цілковите переборення трагічного - переборення не через оптимізм, а через героїчну самопожертву, через самовільну відмову від усіх тих духовних та інших благ земних, що їх здійсненність, осяжність і бажаність саме оптимізм звичайно обстоює. </span>Героїчний світогляд<span> Ольжича стоїть понад оптимізмом і песимізмом - понад позитивною чи негативною оцінкою земної дійсності; бо піднесений у ньому саможертовний героїзм не залежить ні від тієї дійсності, ані від її оцінки - тільки від емоційно-вольового напруження самої людини і ні від чого більше. Звідси в поезії Ольжича оте начебто оптимістичне прийняття й виправдання світового буття космосу в усіх його реалізаціях; бо всі вони - лише матерія і нагода для героїчного самовиявлення людини. Монументальність Ольжичевого стилю, така неповторна в цілій українській поезії, спирається на те, що Ольжич, мабуть, - єдиний майстер українського вірша, виразно обдарований епічним хистом.</span>
<span>1. Маленька хуха-Моховинка</span>
<span>2. Жито хухи</span>
<span>3. Зовнішність Моховинкки</span>
<span>4. Порятунок сосни</span>
<span>5. Нема де є життя</span>
<span>6. Велика та тепла хата коз</span>
<span>7. Самотність на душі хухи</span>
<span>8. Врятована Лиска </span>
<span>9. Нві друзі хухи</span>
<span>10. Злий дід прийшов до хати</span>
<span>11. Поранена моховинка</span>
<span>12. Захворілий дід у снігу</span>
<span>13. -Хухи не потребують подяки!</span>