Кожна людина має свободу вчинків і реалізації своїх бажань. І звичайно, бажає її зберегти. Кожен хоче бути вільний, але, прагнучи до свободи, все ми рано чи пізно стикаємося з вічним конфліктом. У світі і в суспільстві не можна робити все підряд, не обмеживши права іншого, його свободу вчинків і його бажання. Як говорили класики, свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс іншої людини.
Але не всі ми, на жаль, настільки свідомі, щоб завжди не обмежувати свободу і реалізацію бажань іншого. Частенько адже так заманливо образити іншого, якщо він чимось тобі не сподобався, нажитися за чужий рахунок, отримати вигоду, не замислюючись про наслідки її для інших людей.
І ось саме система правосуддя покликана стежити за тим, щоб не порушувати принцип «сусідського носа», а тих, що провинилися карати. Правосуддя покликане нагадувати про те, що не можна творити в суспільстві все, що забажаєш. Правила того, що можна, і чого робити не можна, встановлені системою держави: це його закони.
Саме правосуддя надає суспільству дисципліну, необхідну для його розвитку. Кожна людина в суспільстві повинен знати, що його права і свободи захищені, і жити спокійно. При цьому кожен повинен пам’ятати також про те, що у нього немає права порушити свободи і чужі права.
