Ответ:
1. Де відбуваються події повісті? (Карпатські гори, Тухольщина)
2. Хто такий Тугар Вовк? (Боярин)
3. З чим порівнює автор Мирославу, дочку Тугара Вовка? (З тополею)
4. Хто привчив Мирославу до роботи, хто – до полювання (Мужичка-нянька, батько)
5. Хто був провідником на ловах? (Максим Беркут)
<span>Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них наяд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.</span>
1.Завдання на літо
2.спогади про минулий гербарій
3."Відпустіть нас до бабусі!"
4.Дозвіл на поїздку
5.Дорога до бабусі
6.Знайомвство з майбутнім майстром спорту
7.Дивні звуки
8.Перші комахи
9.Бурштиновий подарунок
10.Загадкове озеро
11.Жарт Василя
12.Нічна пригода хлопців
<span>Любов — це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові — це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання — це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. Ці теми були вічними темами багатьох творів відомих письменників. Пригадаймо сонети Петрар-ки, Шекспіра, лірику Пушкіна, неповторне «Зів’яле листя» Франка, поезію Рильського, Сосюри, Павличка. Сяйво любові розлилося широко по його творах. Він змальовує любов до України, сім’ї, народів, любов до життя, людської доброти і краси людської душі. У нього в творах яскравими гранями промениться любов до природи, культури і найчудес-нішого її вияву — мови. В творах Павличка також іскриться любов до праці, пошана до людей праці, передусім хліборобської. Кохання молодої людини — героя віршів — чисте і справжнє. Воно переповнене прозорістю і ясністю думки, відкритим і щирим почуттям.</span><span>Прояв любові до рідного слова, мови поет зображає в багатьох своїх творах. Одним з таких творів є сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» Поет каже, що кожна людина повинна дбати про збагачення і розквіт рідної мови, яка завжди є серцем розвитку суспільства. Павличко турботливо ставиться до рідної української мови, але надає великої уваги і пошани іншим мовам, які по-своєму прекрасні і милозвучні. Сонет «О рідне слово, хто без тебе я?» починається питанням, на яке автор в наступних рядках дає відповідь: «Осміяний людьми кретин — стиляга, мертвяк, оброслий плиттям саркофага, прах, купа жалюгідного рам’я». </span><span>
</span>
Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці, бо маємо геніального Тараса Григоровича Шевченка.Він безсмертний для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.Саме тому 15 та 16 березня у Войнихівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів були проведені заходи, які нагадали про геніального Кобзаря. Приємно, що діти охоче беруть участь у позакласних заходах, присвячених творчості великого українського поета, часто самі виступають їх ініціаторами. Не став виключенням і цей рік. Розпочався тиждень парадом вишиванок, до якого долучилися як учні так і вчителі. Чудовими українськими орнаментами зацвіла школа. Нещодавно у нашому навчальному закладі з’явився сучасний кабінет народознавства. Саме там була проведена театралізована літературно-музична композиція «Шевченкові вклоняємось доземно», яку підготувала вчитель української мови і літератури Носенко Любов Григорівна. Вона допомогла учням старших класів пізнати соціальні, політичні, життєві ідеали великого поета. Неймовірно зворушливими були виступи дітей з поетичними рядками безсмертних віршів.Наступним виховним заходом став ліричний альманах « Шевченко – наша гордість і слава!», проведений вчителем-словесником Бабенко Людмилою Миколаївною. Незабутні слова Великого Кобзаря, покладені на музику, не лишили нікого байдужим. А презентація « Кохання Шевченка» показала, що в тому, кого і як кохав творець, – один із ключів до його творчості. Минуло 200 років від дня народження Т.Г. Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього стали поетичні зустрічі «Сторінками поезій Кобзаря», «Ми любимо твори Шевченка», «Віршів віночок від Тараса». Читання поезій Т.Г. Шевченка викликало жваве зацікавлення серед усіх учнів школи. Така поезія не може не захоплювати.Було проведено конкурс малюнків, ілюстрацій, присвячених життю і творчості Т.Г. Шевченка. Упродовж тижня у шкільній бібліотеці ( бібліотекар Мещерякова Анастасія Сергіївна) діяла виставка літератури «Шляхами великої долі», «Пам’ятає сина Україна», «Ми тебе не забули, Тарасе!», а також багатотомні твори, присвячені його життю та творчості.Завдяки наявності мультимедійних засобів, учні мали змогу переглянути художні фільми про життя і творчість Т.Г. Шевченка «Заповіт», документальну трилогію «Віра». «Воскресіння». «Поступ»; «Обличчя української історії. Тарас Шевченко» тощо.І як доказ любові до геніального українця з ініціативи директора школи Носенка Григорія Миколайовича у нашому навчальному закладі з’явилося чудове панно до 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Змінюються часи, але незмінним, невичерпним і не до кінця прочитаним і розгаданим залишається сам Шевченко.<span>Ми впевнені, що ці та інші заходи, які відбулися у школі, допоможуть молодому поколінню зрозуміти та усвідомити неоціненний вклад Тараса Шевченка в зародження та розвиток української культури, мови, нашої державності.</span>
