Одного разу Івана провідав навіть карлик Піня. Він простягнув хворому кіло вівсяного печива, насторожено зиркаючи на Пандорського. Той тільки задоволено підкручував вус.<span> Але найбільші метаморфози відбувалися поверхом нижче, де лежав агент Фікса.
Це той твір?
</span>
Какую головну ещё?
не поняла
Моя школа краща всіх!
двері тут відкриті для всіх,
щиро запрошує і вітає,
моя школа, хто до нас завітає)))
Ответ:
Сильний, вірив у себе, ставив мету та йшов до неї
<span>Головний
персонаж твору — Ігор. Це руський князь, який любить свою батьківщину й без
вагань готовий віддати за неї життя. Ігор Святославич — чесний і відкритий,
гордий і відважний. Це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього —
найбільша ганьба: «Лучне ж бо потятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…»
Вислів цей став крилатим. Надзвичайну мужність і рішучість Ігоря засвідчує не
лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. Хто
інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення
сонця? А Ігор вирушає! Хоробрість Ігоря не раз відзначають також Всеволод і
Святослав, називаючи його сміливим соколом. Усі ці властивості викликають
симпатію до князя. Разом із тим ми засуджуємо Ігоря за необачність,
недалекоглядність і славолюбство. Він надміру запальний, тому неспроможний
тверезо оцінити ситуацію. Його поспішність призвела до трагедії: дружина
повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами,
князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне —
відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд</span>