У своїй автобіографічній повісті "Климко" Григір Тютюнник показав образ хлопчика - сироти. Після смерті батьків Климка забирає до себе жити дядько, який працює на залізниці. Климко щовечора чекає дядька з роботи, мріє носити такого ж картуза. Та війна забрала і єдину рідну людину, і житло. Климко не зламався, він знаходить шкільних друзів і свою вчительку. Горе об'єднує їх, а ще треба пережити голодну і холодну зиму.Хлопчик вирушає у далеку небезпечну дорогу, щоб принести солі, яку потім можна буде виміняти на харчі. Заради інших, Климко не раз ризикує життям. Його велике, добре серце мріє врятувати маленьку доньку вчительки. Климко, нарешті, досягає свої мети.І ось дорога додому. Рідна станція. Останнє бажання врятувати полоненого, і ворожа куля пробиває серце відважного хлопчика.Климко до кінця залишився людиною з великої букв
Головні: климко, дядько кирило, зульфат і вчителька вроде... а другорядні: швець, бочончиха тітка марина вроде... особливо я симпатизую климкові
Біля сухого дерева й сире не горить. Вогонь в шапці не гасять. Будеш лукавить,так чорт завадить.
1) померить температуру.
2) если температура выше 37 то тогда надо позвонить родителям
3) Уложить в кровать
4) Дать таблетку для снижения температуры
5) Надеется на лучшее)))
Поліанна-цe головний гeрой твору Eлeонор Портeр Поліанна.
Назвали дівчинку таким імeнeм чeрeз тe що іі тітку звали Полі а матір Анна от і вийшло ім'я для дитини.
Поліанна житєрадісна дівчинка яка нeвміла сумувати .Вона навіть в самих прикрих ситуаціях знаходила щось позитивнe.Цe малe і радіснe дитя нeсло щастя усім навкруги,алe всі вважали бeзглуздим бути радісною вeсь час.
В кінці твору Поліанна потрапила в аварію.Всі думали що вона нe зможe ходити, алe вона всe таки пeрeмогда біль і почала ходити
Ця мала нeвгамовна дівчинка змусила всіх повірити у тe що счастя буває у всьому навіть у самиз прикриз ситуаціях！
