<span> Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Хэ-хэй!
Припев:
На палубе матросо курили папиросо,
А над морскою гладью летали альбатросо.
От рома и чинзано матросо сыто-пьяно.
Матросам по колено глубины океано.
Корабль на якоре стоит в порту -
Я стремительно к нему бегу.
Завтра мы уходим в рейс
В мир неизвестных удивительных чудес.
Дан приказ "Поднять паруса!",
Курс по карте на Созвездие Пса.
Потух маяк, все ушли корабли
В путешествие весёлое вокруг земли.
Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
(Эскучо мэ!) Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Арива рива ла бомба!
Где твой... Где твой корабль?
(Эскучо мэ!) Хэ-хэй!
Припев.
Несколько дней корабли в пути,
От берега родного далеко позади.
Яркое солнце в голубых небесах
Бликами света играет в глазах.
Мимо кораблей проплывают киты -
С этими китами моряки "на ты".
"Полный вперёд, - приказал капитан, -
К чужим берегам экзотических стран!"
Где твой... Где твой корабль?
Где твой... Где твой корабль?
Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! (7 раз)
Припев:
На палубе матросо курили папиросо,
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
А над морскою ладьёй летали альбатросо.
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
От рома и чинзано матросо сыто-пьяно.
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
Матросам по колено глубины океано.
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
На палубе матросо курили папиросо,
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
А над морскою ладьёй летали альбатросо.
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
От рома и чинзано матросо сыто-пьяно.
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Матросам по колено клубили океано.
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
Эскучо мэ!
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
Арива рива ла бомба!
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
Эскучо мэ!
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Хэ-хэй! </span>
<em>"Соломія все йшла.Вона зібрала свою енергію,всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди".</em>
Перемога кохання Вакули — над байдужістю Оксани; світлих сил — над темрявою (чистої душі коваля — над чортом).
У повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. Письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа.<span>
</span>Це незвичайна єдність людини і природи особливо поетично змальована через сприймання малого Іванка. Про щезників, нявок, русалок не те щоб говорили повсякчас, але жили цим, вірили, і цією вірою зростала душа малого Палійчука. Довкілля було для нього продовженням казки, яку чув з народження. Він був таким, як багато хлопчаків його віку, але разом з тим особливим - людина з багатою уявою має цікавіше внутрішнє і зовнішнє життя. Наділений тонкою чутливою душею, Іван сам навчився грати на флоярі, ніби це дано було йому від Бога. Так само він навчився вірно і ніжно кохати. М. Коцюбинський зрозумів, що казка не йде від людини разом із дитинством. По-новому оживає вона в повір’ях і обрядах, у побожному ставленні до сил природи, в поетизації праці. Досить пригадати, як незвичайно поводяться пастухи в перший день на полонині: ватаг обходить стоїще з вогнем, разом із чоловіками видобуває саме живий вогонь. Справжнім чаклуванням можна назвати процес виготовлення сиру, який «родиться» в зеленій купелі сироватки. Раз по раз натрапляємо у творі на незвичайні описи, художні штрихи чи деталі.
Твір «Тіні забутих предків» не даремно називають справжнім скарбом української літератури, він такий багатогранний, що пізнавати його можна без кінця. Читача вражає багатство тем і широта поглядів на те, що ми називаємо вічними цінностями.<span>
</span>Все навкруги жило і прославляло життя, кожна зміна пори року нагадувала про швидкоплинність життя, і від того життя було ще цінніше. Може, тому в уяві гуцулів уся природа навкруги була живою, населеною живими істотами, що існували за своїми правилами.<span>
</span>
Театир зародився в Греції, спочатку він був частиною релігійного обряду. Сцена була кругом,покритий дерном, навколо вівтаря Діоніса, греки танцювали. Для того, щоб глядачі могли спостерігати те що відбувається сцена встановлювалася біля підніжжя пагорба.Таке розташування послужило початком традиційного устрою грецьких
театрів у вигляді півкола сидінь, розташованих на схилах. «Театр» -
слово грецького походження, що означає «місце для огляду».
У 500
році до н.е. був побудований театр в Афінах, він був круглої форми і
називався партером. За межами кола шикувалися приміщення, які виглядали
велично і служили фоном для того, що відбувається на сцені. У цих
приміщеннях актори переодягалися. Декорації та штучне освітлення майже
не застосовувалося, так як спектаклі проходили в денний час.
