Народ шанує пісні Марусі Чурай за те що в її піснях вона показує свою любов до рідної землі, про її життєві ситуації, та випадок із Грицем. Маруся дуже шанує Україну та любить її всім серцем, також вона дуже талановита, її твори передаються з покоління в покоління, іх слухають навіть люди з інших країн.Пісні Марусі Чурай вчать любити та цінувати життя. Шанобливо ставитися до людей та речей, які варті уваги. Українська піснетворця відома майже у всьому світі. Її пісні ллються рікою та западають у душу. Вони надихали тоді козаків, а зараз воїнів на патріотичні почуття. Вона виховую любов до Батьківщини. Ці пісні є скарбом нашого народу. Вони цінні тим,що покликані зміцнювати дух та утверджувати національну гідність
Як уже бог схотів посіять землю, так послав нечистого, щоб землі достав з моря. Воно тоді не можна було, бо скрізь вода була. І сказав, щоб собі не брав землі, а щоб усю оддав богові, скільки дістане.А він там скільки достав, може, усю взяв, то оддав, а у роті собі сховав. А бог як посіяв землю, так у чорта в роті начала рости земля, начала рвать. А він де пирхав, так там болото стало, де пирхне — коняка; чхає і ригає — чоловік, кінь, собака, кіт.
Якось-то лукавий заспорився з богом, що вип'є всю воду і поїсть увесь пісок на землі. Ото й почав пити воду та жерти пісок. Коли напився він води та нажерся піску, то його страшенно роздуло, і він почав блювати: летить та блює, летить та блює. Понаблював високі гори, болота. А коли його підпирало кілком під груди, тоді він падав на землю, качався по землі черевом, бився руками й ногами і ото там повибивав цілі долини і глибокі провалля. Так лукавий спаскудив чудову божу землю горами та проваллями. І оті скелі та гори, які понаблював сатана, росли б бог-зна доки, та вже святі Петро та Павло, як ходили вони по землі, закляли їх. Ото з тієї пори вони й перестали рости. Ото ж після того господь посвятив землю і почав одпочивать після своїх трудів. *** З богом заспорився ідол. Ідол став казати:— Землю, яку ти зробив, таку саму і я проізведу... Таку саму зроблю, іно но схочу, то й зроблю,— так ідол каже.Ото й почав ідол робити землю. Це опуститься в море, аж на саме дно опуститься, вхватить землі в пащеку і з тею землею наверх. А море глибоке, поки-то вийде він наверх — вода геть вимиє землю з рота. Не можна винести землі з собою. Що не робив ідол, так нічого не помагає: поки вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота.Допіру ідол до бога. Каже перед богом: «Так і так мені стається, не попаду з моря землі винести». «То-то,— казав господь,— винесеш землю з моря, оно скажи: «господи, благослови!»Ідол промовив «господи, благослови», пуринув на дно моря, набрав землі і виніс її наверх. З теї-то землі пішли гори і каміння. Що бог создав, те рівне, чисте, а вже що ідолове, так саме каміняччя — і гори, і всякі викрутаси. То ідол такого понаробляв.
<span>
Як бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхотшишим і сотворив чоловіка Адама. Жив собі Адам -в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував. Пізнав пан бог, чого Адам банує — за жінкою, бачите! — і замислив йому сотворити жінку і зробити з неї Адамові несподіванку. Коли раз Адам заснув, підсунувся до нього пан бог на пальцях, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. Тим часом надбіг пес (занюхав осхаби-ну!) і нім пан бог спостерігся, вхопив ребро та й втік із ним. Бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гон! через нього. Ледве вспів пан бог злапати 'го за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов.<span> Що мав пан бог робити? Адже не мав ще друге ребро Адамові виймати! Тому взяв і з хвоста собачого сотворив Єву. Тому-то у жінок таке волосся довге, як собачий хвіст.</span></span>
Тема: Людина, яка сильна духом зуміє досягти всього до чого вона прагне. Ідея- Людина має в собі невичерпні сили про яеі вона іноді навіть не здогадуються. Основна думка- Автор хоче розказати нам про силу людського духу і про те що потрібно завжди, попри все вірити в себе і свої сили.
