Як на мене Іван Фірцак може бути прикладом для наслідування. По при всі труднощі він йшов до мети і не здавався. Його підтримували вірні друзі, і навіть Піня. Кремезність це не знак того що ти сильний, по справжньому сильний це той хто захищає слабших і скривджених.
Нажаль більше придумати не можу
Уміння говорити, володіти культурою мовлення, спілкуватися є одним з найголовніших показників загальної культури людини. Мова не тільки засіб спілкування, а й природній резервуар інформації про навколишній світ, про народ. Чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і культурних благ.
Давньогрецький філософ Сократ писав: “Заговори, щоб я тебе побачив”, а українська народна мудрість навчала: “Птаха пізнають по пір’ю, а людину по мові”. Людину, яка вміє гарно говорити, вусі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність.Відомо, культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.
На мою думку, щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні з людьми важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на речі свого співрозмовника. Мені здається, що саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми. А ще треба вміти слухати свого співрозмовника. Що уважніше ми будемо слухати, то приємніше людям буде з нами розмовляти. Отже, ми повинні навчитися слухати та доречно відповідати, бо це одна з якостей, притаманних хорошому співрозмовнику.
Я вважаю, що людина, яка прагне чогось досягти у своєму житті, передусім має опанувати культуру власного народу і, насамперед – його мову. Гадаю, що все суспільство має дбати про те, щоб кожен користувався мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості.
Культура мовлення кожної людини – це найяскравіший показник стану моральності, духовності всього людського.
Мавка - дівчина лісу. За народною міфологією, вона -- душа дерева, оберігає його життя і спокій. Мавка зображена дивовижною істотою в образі прекрасної дівчини, що уособлює в собі красу, ніжність і щирість природи. Найбільшою цінністю для Мавки є воля. Вона щира і безпосередня у стосунках із людьми.
Лукаш - небіж дядька Лева. Внутрішні і зовнішні ознаки Лукаша - різні. Він ставить господарство вище, ніж душевну гармонію. Незнає законів природи, її світу. Одруження для Лукаша - як частина господарських клопотів.
Все, що я зміг зробити. Вибач, що не все!
Спи моя радість, спи як дитя. Дивлюсь я на тебе, так ти чудова. Ти схожа на перший промінчик, на маму, на тата, на квіточку. Нехай тобі сняться радісні, прекрасні, чудові, веселкові, квіткові, не злі сни. В житті хай завжди все буде добре, хай на щастя і на лад . Й ніколи нізащо не буде розчарувань. Спи моя дитино . Рости як промінчик сонця.
Зовсім не знати чогось, не здогадуватися про що-небудь. Цей Спартак, цей ультрапильний факультетський діяч, мабуть, і в гадці не має, якої глибокої кровоточивої рани в серці Богдановім.<span>Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, </span>гадки не маючи<span> (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської </span>і гадки не мав<span> (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер </span>і гадки не має…<span> (С. Васильченко). </span>й га́дки не ма́ти ні про що.<span> — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, </span>й гадки не матимемо ні про що!<span> Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я </span>ні про що й гадки не маю<span> (П. Куліш). </span>і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має<span> (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). </span>ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти.<span> Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені, </span>Думки-г
