Крижинка кружляе в танці
хмара пливе по небу
дощова краплина літає в повітрі
ВИШИВАНКА – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь-зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. За формою – це біла вишита сорочка, виготовлена з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи.
Вона – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому – кожному вручалась вишита сорочка з візерунком відповідної символіки.
Характерно і показово: символіка новітніх українських вишиванок у своїх образах збігається з орнаментами давніх трипільських часів. В цьому – спадкоємність наших культурних виявів.
Вишиванка – це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.
Національне вбрання, національний костюм – це щось більше, ніж одяг.
Науковці вважають, що у національному вбранні народ кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те ідеться в обрядових (традиційних) піснях.
Вишиванка – чи то вишита сорочка, що в її орнаменті зазвичай відображено місцеві особливості та символіка – це для українця не лише одяг, не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята. Це символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється українець у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі. Яскраві кольори, фантастичні візерунки-символи, багатство фантазії майстрів – усе це і є вишиванка.
Вишиванка ще й ознака приналежності до свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує ідентичність України. На цьому тлі поява у багатьох українських містах і селах сотень людей у вишиванках у святкові дні виглядає як справжній сплеск патріотизму, як пошанування Дня Незалежності держави. Не менш важливо і те, що носити вишиванки стає усе більш модною тенденцією і перетворюється на модний бренд України у світі (недарма і футбольні уболівальники на ЄВРО-2012 вишиванки купували, і поп-зірка Мадонна у подарунок сучасний варіант української вишитої сорочки).
Тож носімо на долю і щастя вишиванку, це наш український космос і наш національний оберіг…
Народилася в містечку Гура-Гумора на Південній Буковині в сімї службовця .Батько був українцем а мати походила з німецько-польського роду.Батькова служба вимагала частих переїздів в сімї було семеро дітей пятеро синів і двоє дочок тому кожному освіту вони не могли забезпечити тому інколи займалась самоосвітою
Я маю тата і маму , сестру і брата,
їжу, тепло, і затишок в домі,
і ми, не в коморі
спимо на соломі.
І це щастя
всім припадає у долі
тому і не просимо
трішечки солі.
а щастя це світла частинка душі
тому ти серденьком поворуши,
щоб були всі добрі, чуйні й веселі,
і щоб мали всі гарні оселі.
тема: взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.
Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.
жанр:<span>пейзажна лiрика</span>
художні засоби:
епітети:<span>визнаних взірців,<span>творчого споко,дні вересневі</span></span>
порівняння<span> – як від озер, порослих осокою.</span>
інверсія<span> – дні вересневі</span>
риторичні запитаття - хто ж твоїй науці допоможе <span>На певний шлях ступити з манівців?</span>
Римування:<span> перехресне</span>
Віршований розмір:ямб
збірка"Рання осінь"
рік написання<span>1927</span>