Ніна Матвієнко це народна співачка України.Я давно хотіла зустрітись з нею,адже мені подобається як вона виконує різні композиції. От і настала ця довгождана зустріч. Ми заййшли до невеличкої зали. Вона спитала як мене звати.Потім Ніна Матвієнко та я поспівали і вона дала мені кілька порад.
Я була вражена від її співу. Вона сказала, що надіється на ще кілька зустріч зі мною. Мені було дуже приємно розмовляти з нею та отримати кілька уроків.
Зрада… Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада – це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада – то ніби навмисне приниження близької людини.
Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. Тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.
Так у всьому – у дружбі, коханні, на роботі – у будь-яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.
Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша – людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга – в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки.
Кажуть, найгірша зрада – то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав’язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс?
Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя – проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.
Кебета, чвиря, мріти, сопух, легіт
«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії. Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості. Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями : «Ірану на інший день криваві зорі світло повідають: Чорні хмари з моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця, І в них тремтять сині блискавки. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!». Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку: «Ігор ратних до Дону веде! Вже біда його птахів скликає, І вовки погрозою виють по ярах , Клекотом орли на кості звірів звуть, Лисиці брешуть на червоні щити…». Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця . «Ярий тур Всеволод! Стоїш на обороні, Кидаєш на ратних стрілами , Гримиш по шолому мечем харалужним; Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом злотом посвічуючи, Там лежать нечестиві голови половецькі, Порубані гартованими шаблями шоломи аварські Від тебе, затятий тур Всеволод!». Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни. Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя. Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем. Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога». Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
Це означає те,що якщо ти будеш сміятися з чужої біди то таке може трапитися із тобою і ти зрозумієш як ти неввічливо вчинив
