Кожна людина хоче жити в мирному світі. А це означає, що ми маємо радіти кожному дню, ходити до школи і не боятися, що ворожа куля може наздогнати нас в дорозі, моїх батьків на роботі, з інших людей у великих містах і маленьких селах. Якщо зберігатимемо мир, люди будуть жити щасливо, виховувати своїх дітей, піклуватися про стареньких батьків і робити все для того, щоб процвітала наша ненька Україна.
Життя дається кожній людині для того, щоб залишити після себе гідний слід на землі. Для цього потрібно робити добро, допомагати батькам, поважати старших. Я кожного дня бачу як у маршрутках все частіше стали уступати місця старшим, як допомагають стареньким людям переходити дорогу. На мою думку, у цьому й полягає щастя - жити комусь допомагаючи. Вдихати на повні груди життя, відчувати запах ранішньої весни, милуватися заходом сонця - для мене це теж є щастям. Життя полягає не в тому, щоб стати мультимільйонером, а в простій допомозі людині. Життя дається нам один раз, тому ми не мусимо його марнувати на якісь там модні і стильні вечірки чи яскраво-сліпучі сукні. Можу навести невеличкий приклад зі свого життя. Наприклад, у моєму селі, на городі між грудками землі я помітила невеличку павутинку, яка бриніла, наче скрипка Страдіварі. Комусь це може видатися дивним, що проста дівчина змогла побачити такий дивний феномен. Але в цій живій павутинці, яку колихав вітер, втілено своєрідне щастя - щастя глибокого спокою, чистоти, первозданності думок. Мені хочеться вічно слухати цей звук павутинки. Хто б там, що не казав, а життя таки непередбачуване. Деякі люди можуть бачити те, чого не помічають інші. Я теж відношусь до цих людей. Комусь здадуться ці люди дивними. Але може це дивне життя людей і врятує світ, видозмінить його у кращу сторону. Ось у цьому й полягає щастя.
Моєю улюбленою героїнею казок Ганса Крістіана Андерсена стала Герда. Це маленька відважна дівчинка, яка подолала всі перешкоди на своєму шляху, задля визволення свого найкращого друга Кая, який перебував у заточенні Сніжної Королеви. Вона все таки його визволила, хоча багато разів ризикувала своїм життям.Це великого варте.Добре мати такого надійного друга, який попри всі негаразди залишиться з тобою і прийде на допомогу.
у сьому творі чи у ґкомусь розділі
Сьогодні, на мою думку,
образ Роксолани є дуже актуальним для нашого суспільства. Мабуть, серед
моїх співвітчизників не знайдеться жодного, хто б залишився байдужим
до цього образу, бо в ньому сконцентровані всі найкращі риси людини,
що, опинившись у важких умовах, бажає відстояти свою гідність. Для
кожної сучасної жінки Роксолана, крім того, стала ще й символом
боротьби за власну особистість, неповторність, за право називатися
дочкою своєї землі.
Мені навіть важко словами передати захоплення й пошану, що їх
викликав у моїй душі образ героїні Загребельного. Я водночас відчула
вдячність і за те, що вона уславила в історії ім'я української жінки, і
за те, що своїм прикладом вчить найвищим якостям людської особистості,
і за те, що примушує замислитися над власним характером. Знаю, що
назавжди залишиться Роксолана поруч зі мною і я буду разом із нею
долати свої життєві випробування, перемагаючи їх на шляху до щастя.
Бо не вірити їй - не можна: "...Я з вами ітиму, я вірна і сильна. Я
вам поможу у печалі і скруті. Що знала я, діти, про ваші шляхи? Та
серце говорить (а серце правдиве), що доля судилась вам, діти,
предивна, і буде щасливим великий похід. Я з вами - крізь терни до зір
золотих - ітиму повік, бо не зможу не йти. Дійдемо - так серце мені
промовляє. А серце все знає".
<span>
<span>
</span></span>